Одного зимового дня дівчинка-чаклунка Віола сиділа на підвіконні та мріяла.Вона не любила чаклувати, а усе досягала сама власними силами.
- Я хочу стати принцесою, щоб зробити в нашій Знам’янці багато веселих та захоплюючих розваг. Я хочу казковий дитячий парк, розважальні програми для усіх, як великих та і маленьких, конкурси, хочу, хочу…
Раптово вона почула стукіт у двері. Мама відчинила, на порозі стояв поштар.
- Добрий день, Оксана Володимирівна. Вам термінова листівка з відділу міської палацової канцелярії.
Оксана Володимирівна побачила конверт з багатьма штампами та наклейками, «особисто в руки для Віоли».
- Цікаво,з чого це про нас згадали в палаці?
- Як? Ви нічого не знаєте? Про це пишуть в усіх міських джерелах інформації.
В кінці місяця відбудеться коронація найчарівнішої дівчинки нашого міста.
- Але хто це буде - ми дізнаємося на балі. Принц хоче бачити усіх.
- Якось несподівано, дякую вам велике.
Почувши про листівку, Віола стрімголов кинулася до матусі, щоб прочитати листа. Не кожен день приносять пошту від коронованих осіб. Відкривши листа, дівчина прочитала:
«Шановна Віоло!
Ми розглянули ваша анкету. Дуже приємно, що така юна леді нещодавно переїхала до нашого міста. Ми вражені вашими талантами та надбаннями. Запрошуємо вас до палацу 27 грудня о 18 год.
Принц Августин»
Віола не втрималася і радісно вигукнула, - «Я йду на коронацію! » Мама незадоволено подивилася на доньку і сказала:
- Вихованій юній дівчинці слід бути більш стриманою.
Вона добре знала, що принцу подобається її донька, тому й не хотіла пускати її до палацу.
- Мамо, всього на декілька годин.
- Ні. Я не хочу бачити скупого короля, який не допоміг нам у переїзді. Дівчинка дуже злилася на матусю, адже їй кортило побачити принца. І ось настав день коронації.
- Як потрапити на свято, адже мама не дозволяє піти. У дівчинки сягнула гарна думка. Чари. Ось що зараз допоможе. Вона сіла на підвіконня та вимовила «Табу!»
За мить Віола опинилася в міському палаці, де усе сяяло позолотою та сріблом.
На троні сидів король з королевою у пишному вбранні. Увесь зал був заповнений гостями.
Якби в нашій Знам’янці було таке місце, де можна було б проводити різні розваги, - подумала Віола.
Незабаром вона почула голос принца, який розпочав свято. Усі запрошені дівчата вийшли на середину зала, де розпочалася церемонія.
Принц нагороджував то одну дівчину, то іншу, а Віола стояла осторонь. Вона почувалася розгубленою. Але незабаром почула своє ім’я.
Навколо лунали оплески. Побачивши принца з маленькою діадемою в руках, Віола зрозуміла, що
найчарівніша дівчина Знам’янки – це вона! Її радості не було меж.
Через деякий час Віола стала принцесою. В місті з’явилося усе, про що вона мріяла. Принц допомагав їй в усьому. Ця чарівна пара й надалі робить своє місто кращим та привабливішим, на заздрощі іншим.
#289 в Різне
#47 в Дитяча література
#344 в Молодіжна проза
#57 в Підліткова проза
Відредаговано: 31.07.2020