Хто сказав «Няв!» П‘єса за мотивами казки Сутєєва «Кто сказал мяу?»

Хто сказав «Няв!»

П‘єса за мотивами казки Сутєєва «Кто сказал мяу?»

Дійові особи:

АВТОР

ЦУЦЕНЯ

КОШЕНЯ

МИШЕНЯ

ПЕС

БДЖОЛА

РИБА

ЖАБЕНЯ

На сцені жила кімната: диван, стіл, вікно зі шторами. Біля дивану лежить килимок, на ньому спить, згорувшись в клубочок, цуценя. На столі сидить кошеня і теж дрімає.

Автор

На килимку біля дивану

Дрімало цуценятко Гав,

І раптом – сон це чи омана:

Хтось голосно промовив:

Кошеня Потягується

Ня-а-а-ав!

Цуценя Підводить голову, дивиться – нікого не помічає.

Мабуть це «Няв» мені приснилось,

Бо я так солодко дрімав…

(Цуценятко потягується, потім знову знову лягає на килимок і заплющує очі)

Автор

Воно зручніше примостилось

І раптом знову гучно:

Кошеня

Ня-а-а-ав!

Цуценя

Підхоплюється, оббігає всю кімнату, зазирає під диван, під стіл, за штору – нікого! Стає лапками на підвіконня.

Ось хто не дав мені поспати,

Це півень нявкає в дворі! (Підбігає до півня.)

Дозволь мені тебе спитати:

Ти «Няв» сказав о цій порі?

Півень

Ні! Це не я, ти помилився,

Я так кричу: «Ку-ку-ріку-у-у-у!» (розмахує рилами)

Може, той «Няв» тобі приснився?

А я працюю – ку-рі-ку! (Гордо)

Автор

Герой наш трохи розгубився:

Цуценя

Ну хто ж тоді сказав те «Няв!»?

Автор

На півня сумно подивився,

Назад додому почвалав…

(Цуценя чухає лапкою за вухом і бреде назад)

Автор

І раптом знову біля вуха

Хтось голосно промовив:

Кошеня

«Няв!»

Цуценя

Це тут, я зараз, я щодуху! (Гребе лапками землю і з ямки вистрибує Мишеня)

Це ти звичайно «Няв!» сказав? (Перед ним вискочило мишеня)

Мишеня

Пі-пі, пі-пі, скажи, будь ласка,

Хто так сказав і де він є?

Цуценя

Хтось «Няв!» сказав і це не казка,

Мене він просто дістає! (Сердито)

Мишеня

Пі-пі, пі-пі, ой, я боюся,

Прощай, я в нірку від біди… (ховається)

Цуценя

А я знайду, я не здаюся,

От тільки де його знайти?

На сцені з‘являється тобача будка. На ній сидить кошеня.

Автор

І що робити цуценяті,

Хто каже «Няв!» , хто він такий?

Цуценя

Як можна з мене глузувати,

Я хоч малий, та не дурний!

( В цей час знову лунає «Няв!», цуценя підбігає до собачої будки, оббігає кругом неї тричі. Раптом в буді хтось заворушився. Цуценя прислухається)

Цуценя

Це тут! Нарешті ти попався,

Спіймаю зараз, будеш знать!

(Цуценя підкрадається до самої будки. Раптом назустріч йому вискакує великий та злий Пес)

Пес

Р-р-р-р-р … Гав-гав-гав.

Цуценя (перелякано)

Я, я хотів лише дізнатись,

Чи це не ви сказали «Няв!»…

Пес

Що ти сказав?!!! Зі мною гратись

Посміло ти – мале щеня!!?

(Цуценя кидається навтьоки, залізає під кущик і трясеться від страху)

Автор

Ой, налякалось цуценятко,

Не можна так з великим псом,

Не все в житті буває гладко,

Як лихо є – тікай бігом!

(Раптом знову над самісіньким вухом цуценяти хтось голосно промовляє)

Кошеня

Няв!!!

(Цуценя виглядає з-під куща, прямісінько перед ним на квітці сидить волохата Бджілка)

Цуценя

Ось ти, хто «Няв!» кричить на вухо,

(Хоче схопити Бджілку зубами)

Бджола

З-з-з-з, я так ніколи не кажу! (Кусає цуценя за носа)

Цуценя (Голосно скавчить)

Ой, як же боляче, послухай,

До річки я мерщій біжу!

Бо ніс болить, палає жаром,

У воду треба ніс встромить,

Ходив, шукав і все це даром,

На лихо ніс тепер болить!

(Цуценя ніби-то у воді, поряд пропливає риба і знову чується горезвісне «Няв!». Цуценя звертається до риби)