Вранці всі годинники в місті показували різний час.
На кухні — сьома ранку.
У передпокої — полудень.
На маминій руці — учорашній вечір.
— Що відбувається? — запитав я в будильника.
— Ми втомилися йти однаково! — сердито заторохтів він.
— Щодня те саме! Нудно!
Дідусів годинник із зозулею показував завтра.
А зозуля висовувалася й кричала: «Ку-ку! Післязавтра!»
Електронний годинник на плиті блимав: «Ніколи-ніколи».
Пісочний годинник у кабінеті тата пересипав пісок угору.
— Хочу, щоб час ішов назад! — прошепотів він.
До обіду годинники зовсім розпустилися.
Вуличні показували час інших міст.
Сонячні — час динозаврів.
А маленький годинник у телефоні вирішив стати календарем.
Люди запізнювалися на роботу.
Або приходили надто рано.
Або взагалі не в той день.
— Котра година? — запитав перехожий.
— Час морозива! — відповіли дитячі годинники на площі.
І всі діти побігли купувати морозиво.
Дорослі розгубилися, а потім теж побігли слідом.
Увечері я ліг спати.
Мій годинник показував час казок.
Коли час перестає поспішати, починається диво.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
