На площі стоїть високий пам’ятник.
Усі думають, що він холодний і кам’яний.
Але я знаю — він живий.
Сьогодні він поворухнув важким пальцем.
Я неквапливо йшов зі школи й побачив це.
Спочатку сіпнулася довга тінь.
Потім сам палець хитнувся, наче суха гілка.
Ніхто не помітив.
Я зупинився.
— Ти мене чуєш? — сказав я.
Пам’ятник моргнув вузькою тріщиною.
Це було «так».
Я підійшов ближче, торкнувся його чобота.
Він був теплий, як батарея.
Пам’ятник зітхнув і обсипав моє плече сірими крихтами.
Птахи злякалися й полетіли.
— Нудно стояти? — запитав я.
— Дуже, — сказав він.
— Тут тільки кроки й гучні крики.
— А я хочу ходити.
Я подивився вниз.
Під постаментом смикнулася темна плитка.
Там був корінь, кам’яний і товстий.
Він тягнувся до землі, до запиленого тротуару.
Пам’ятник нахилився до мене.
— Допоможи, — сказав він.
— Я б пішов, якби знав куди.
Я мовчав.
І в цю мить його чорна тінь раптом зірвалася з місця.
Вона випросталася й пішла через площу.
Пам’ятник залишився.
А тінь зникла за будинками.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
