Дитячі оповідання

Міські лавки

Учора лавки оголосили страйк.
Відмовилися тримати людей.
— Набридло бути меблями! — кричала головна лавка з парку.
— Хочемо, щоб на нас не тільки сиділи, а й розмовляли з нами!
Містом ходили розгублені бабусі.
Дідусі стояли біля лавок і вмовляли:
— Ну дай посидіти трохи, я тихенько...
— Ні! — скрипіли лавки.
— Спочатку розкажи щось цікаве!
Увечері мер міста скликав переговори.
— Чого ви хочете? — запитав він у лавок.
— Визнання! — відповіла лавка з подвір’я.
— Ми чуємо всі ваші розмови, а ви нас ігноруєте!
— Ми знаємо всі міські плітки! — додала лавка з зупинки.
— І всі любовні історії! — підхопила лавка зі скверу.
— Гаразд, — погодився мер. — Що пропонуєте?
— Один день на тиждень лавки розповідають, а люди слухають!
— Домовилися.
У неділю я прийшов до нашої дворової лавки.
— Розкажи щось, — попросив я.
— Твоя бабуся закохана в дідуся з третього під’їзду, — прошепотіла вона.
— Звідки знаєш?
— Вона особливо зітхає, коли він проходить повз.
Лавки — це просто міські пліткарки, які вдають, ніби вони неживі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше