У нашому дворі стоїть стара телефонна будка.
Вона вся в подряпинах і оголошеннях, але жива.
Сьогодні вона телефонувала сама собі.
Я неквапливо проходив повз і почув гудки.
Двері були зачинені, скло запітніло зсередини.
Я притулився вухом і почув хриплуватий шепіт.
Будка розмовляла з власною тінню.
Вони відчайдушно сперечалися, хто з них справжній.
Перехожі нічого не помічали й швидко проходили повз.
Вони йшли, пакети шелестіли, усі поспішали.
Будка стогнала й тихенько тремтіла.
Я постукав по склу.
— Можна увійти? — запитав я.
Вона тихенько клацнула замком і впустила мене.
Усередині пахло застарілою іржею та дощем.
Телефонна слухавка лежала на поличці, наче спляча пташка.
Я підніс її до вуха.
— Алло, — сказав я.
І почув власний голос, але старший, глибший.
Він улесливо запитав: «Ти готовий?»
Я хотів відповісти, але будка хмикнула.
Тінь усередині всміхнулася й розтанула.
Я поклав слухавку, двері розчахнулися.
На вулиці було світло й порожньо. Люди зникли.
Тільки вітер блукав асфальтом, наче втомлена людина.
Я озирнувся — будки вже не було.
На її місці стояла телефонна книга.
У ній світилися сторінки.
На першій був номер, схожий на мій.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
