Моє місто — великий кудлатий звір.
У нього кам'яна шкура й асфальтові лапи.
Удень він спить.
По його спині бігають жучки-машинки.
А вночі він прокидається.
Дивиться на мене ліхтарями-очима.
Я знаю всі його секрети.
Тріщина в стіні — це річка на мапі його світу.
А люк під ногами — круглі двері до його черева.
Я стукаю по ньому палицею — тук-тук!
— Хто там? — запитує місто глухим голосом із труби.
— Це я! — кричу я.
— Заходь, — гуде воно.
І десь далеко сміється вітер.
Ми з містом дружимо.
Я дарую йому блискучі фантики.
Воно їх колекціонує.
Воно дарує мені голубів і перший сніг.
Іноді воно сердиться.
Плаче мокрим дощем із водостічної труби.
Тоді я малюю крейдою усмішку.
На його асфальтовій щоці.
Одного разу я запитав його:
— Місто, а куди ти підеш, коли виростеш зі своїх будинків?
Воно довго мовчало, шелестячи листям у парку.
Потім прошепотіло:
— Я нікуди не піду.
— Я назавжди залишуся твоїм домом.
— Навіть коли ти поїдеш далеко.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
