Дитячі оповідання
Школьный аквариум
У класі було спекотно, і вікна запітніли, залишивши на склі м’які плями.
Учителька писала на дошці крейдою, і літери обсипалися, мов сніг.
А я дивився на акваріум біля стіни.
Вода там була зеленкувата, трохи каламутна, мов ранковий туман.
Риби плавали повільно, мов думки під час контрольної.
Одна з них — жовта, з чорною смужкою — завжди дивилася на мене.
Я кліпав їй очима, а вона махала мені плавником.
Це був наш маленький лист без слів.
— Даниле, до дошки! — сказала учителька.
Я вийшов, але весь час відчував її погляд.
Ніби вона перевіряла, чи не забув я, що у світі є вода.
І що в ній живе хтось, хто вміє чекати.
Після уроку я підійшов до скла.
Вона підпливла ближче, і я побачив у її очах відображення свого обличчя.
Я подумав — якщо в класі стане надто нудно, я просто стрибну туди.
Ми плаватимемо між зошитами та олівцями.
Літери в словах розпливуться
І уроки закінчаться самі.
А потім, можливо, ми обоє заснемо й бачитимемо сни.
У яких крейда плаває, а дзвіночок дзвенить під водою.
#867 в Різне
#132 в Дитяча література
#1114 в Сучасна проза
Відредаговано: 11.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
