Дитячі оповідання
Око-шпигун
Увечері, коли на кухні пахло гарячим хлібом, я сидів на підвіконні й рахував вікна в будинку навпроти.
Вони блимали різним світлом — жовтим, помаранчевим, іноді синім.
Мама сказала, що це лампочки.
А я знав — це очі.
У кожного вікна свій настрій.
Друге згори ліворуч — добре око, воно завжди тепле.
Третє праворуч — сонне, часто закривається шторою, наче повікою.
А в кутку, на п’ятому поверсі, живе око-шпигун.
Воно дивиться просто на мене, навіть коли темно.
Я махаю йому долонею, але воно не відповідає.
Мабуть, воно німе.
Або соромиться.
За столом мама ріже хліб, ніж дзвенить об дошку.
Запах тягнеться до вікна, а за вікном сніг летить великими й тихими пластівцями.
Вони падають повільно, ніби хочуть посидіти зі мною.
Я думаю — якщо завтра шпигун моргне двічі, я відправлю йому паперовий літачок із листом.
Там буде намальований наш будинок, кіт Федя на підвіконні та мама з хлібом у руках.
І, може, він усміхнеться.
А якщо ні — значить, він береже щось важливе.
І просто не може мені розповісти.
#824 в Різне
#125 в Дитяча література
#1104 в Сучасна проза
Відредаговано: 10.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
