Дитячі оповідання
Садівник місячного світла
Уночі до нашого саду приходить дивний садівник.
Він висаджує місячне світло між кущами троянд.
Садить його, наче насіння, у темну землю.
До ранку виростають сріблясті паростки.
Я випадково побачила його, коли не спалося.
Худенький дідусь у солом’яному капелюсі.
Носить лійку, повну рідкого світла.
Поливає місця, де вдень була тінь.
— Що ви робите? — запитала я з вікна.
— Вирощую світлячків для твоєї мами, — відповів він.
— Вона любить, коли ввечері в саду красиво.
— Але не знає, звідки береться диво.
Вранці мама дивується світлячкам у трояндах.
— Звідки вони? Раніше їх не було.
А я знаю — це виросло насіння місячного світла.
Садівник добре попрацював уночі.
Тепер щоночі я чекаю на нього біля вікна.
Він махає мені рукою й продовжує роботу.
Іноді садить зірочки біля ганку.
А іноді вирощує нічних метеликів із туману.
— Сад сам по собі не стає красивим, — каже тато. — Це природа і правильний догляд.
Але тато не бачить місячного садівника.
А світлячків вважає звичайними комахами.
Учора садівник подарував мені крихітний горщик.
У ньому — паросток зі справжнього зоряного світла.
— Постав на підвіконня, — тихо сказав він. — Буде освітлювати твої сни зсередини.
Тепер мені сняться тільки світлі сни.
#824 в Різне
#125 в Дитяча література
#1104 в Сучасна проза
Відредаговано: 10.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
