Бабуся живе в шафі.
Не зовсім у шафі, але поруч — так близько, що здається, ніби вона його частина.
Шафа стара, із дзеркалом і запахом яблук.
Коли бабуся сидить у кріслі, шафа дихає.
— Ти чуєш? — питаю я.
— Це просто дерево, — каже вона.
Але я знаю: він розмовляє з нею.
Він розповідає, де лежить варення, де схована хустинка, де забутий ґудзик.
Іноді бабуся засинає, і шафа починає хитатися.
Я боюся, що вона забере її.
— Не заберу, — шепоче він. — Я просто охороняю її сон.
Усередині — її голос, її листи, її молодість.
Одного разу я відчинив дверцята — там було літо, 1962 рік і сукня з квітами.
— Ти не повинен туди, — сказала бабуся. — Це моє.
Я зачинив.
Тепер, коли вона спить, я сиджу поруч.
І шафа дихає.
І я дихаю.
Адже ми обоє — її пам’ять.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
