Дитячі оповідання

Коробка з літом

На горищі я знайшов коробку.
Але не просту — а особливу.
Маленьку, картонну, зі потертих кутами та слідами пальців, ніби хтось часто її відкривав.
Коли я підняв кришку — запахло теплом.
Не просто спекою, а саме літом: стиглою суницею, нагрітою сосновою смолою і річковою водою, в якій ще вчора купалися бабки.
Усередині лежали:
— ґудзик від бабусиного сарафана (точно такий самий потонув у липні в озері, коли ми купалися на заході сонця);
— засохла кульбаба (її насіння мало розлетітися минулого серпня, але чомусь залишилося чекати саме тут);
— камінець із діркою (ми з дідом називали їх «курячими богами» і вірили, що вони приносять удачу);
Я закрив коробку — і тут почув, як десь далеко цвіркоче коник.
Не за вікном, де вже лежав сніг, а всередині, просто під ребрами, де ховається все найтепліше.
Тепер я приходжу на горище, коли особливо холодно.
Відкриваю коробку трішки — рівно настільки, щоб вдихнути шматочок літа.
А сьогодні я помітив: кульбаба знову стала пухнастою. Її насінинки ворушаться, ніби просяться на волю.
Учора сталося диво: коли я заглянув у коробку перед сном, на дні лежала нова знахідка — крихітна мушля.
Вона пахла морем, якого я ніколи не бачив.
Я сховав її назад.
Нехай там і далі збирається літо — по крапельці, по піщинці.
Колись його стане достатньо, щоб зігріти все горище.
А може, й увесь світ.

Влад Снігірьов

Подобається

#510 в Різне
#78 в Дитяча література
#762 в Сучасна проза

У тексті є: дитячі казки, добрі історії, дитячі мрії

Відредаговано: 18.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись