Дитячі оповідання
Хранителі тіней
У мене в кімнаті живуть хранителі тіней.
Вони приходять тільки вечорами, коли мама вмикає настільну лампу.
Тоді на стіні з'являються довгі сірі силуети — мій і татовий.
Але тато не знає, що його тінь уміє рухатися окремо від нього.
Коли тато читає газету, його тінь повертається до мене.
Вона махає рукою і показує на книжкову полицю.
— Тату, — кажу я, — твоя тінь хоче почитати.
— Яку дурницю ти вигадала, — сміється він.
А я бачу, як його тінь сумно опускає плечі.
Вона ходить по стіні, торкається тіньових корінців книжок.
Вибирає найтовстішу — про динозаврів.
Сідає в тіньове крісло й читає.
Моя тінь теж особлива.
Вона вміє перетворюватися на різних тварин.
То стане кішкою — вигне спину й зашипить на стіну.
То перетвориться на птаха — махне крилами й полетить до стелі.
— Що ти робиш руками? — питає тато.
— Показую тіням, як бути слоном.
— Ти надто багато фантазуєш.
Але коли тато засинає в кріслі, я бачу правду.
Його тінь встає, підходить до моєї.
Вони обіймаються на стіні.
І мені стає тепло, ніби мене теж обійняли.
Вранці хранителі зникають.
Залишаються тільки звичайні короткі тіні під ногами.
Але я знаю — ввечері вони повернуться.
Берегтимуть наші сни до самого світанку.
А тато так і не дізнається, що його тінь читає книжки.
#514 в Різне
#79 в Дитяча література
#765 в Сучасна проза
Відредаговано: 18.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
