Дитячі оповідання
Бібліотечна тиша
У бібліотеці живе тиша.
Вона велика, м'яка, мов хмара.
Коли люди говорять голосно, тиша зіщулюється й ховається за книжковими полицями.
Марія Іванівна, бібліотекарка, знає, де ховається тиша.
Вона прикладає палець до губ:
— Цс-с-с!
І тиша повільно виповзає зі своєї схованки, огортає всю залу.
Я сиджу за столом і читаю про динозаврів.
Навколо мене ходять дорослі, шепочуться, перегортають сторінки.
Але я чую, як дихає тиша.
Вона вдихає шарудіння сторінок.
Видихає запах старих книжок.
А коли хтось упускає ручку, тиша здригається, наче жива.
— Хлопчику, тобі потрібна допомога? — тихо запитує Марія Іванівна.
— Ні, дякую. Я просто слухаю тишу.
Вона усміхається й не дивується.
У кутку зали сидить дідусь і читає газету.
Він дуже старий, мабуть, йому сто років.
Дідусь читає повільно, водить пальцем по рядках.
Тиша любить його найбільше — сідає йому на плечі, мов кішка.
Я закриваю книжку й підводжуся.
Тиша проводжає мене до дверей, легко торкається маківки.
— До побачення, — шепочу я їй.
Тиша не відповідає.
Але я відчуваю, як вона махає мені вслід невидимою рукою.
Надворі шумно: машини, люди, собаки.
А в бібліотеці залишилася тиша.
Вона чекає, коли я повернуся завтра.
#511 в Різне
#78 в Дитяча література
#764 в Сучасна проза
Відредаговано: 18.08.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
