Дитячі оповідання
Хлопчик і його тінь
У хлопчика була тінь. Найзвичайнісінька — довга, мовчазна, завжди за спиною.
Одного разу він сказав їй:
— Ти нудна. Просто пляма на асфальті.
Тінь образилася. Повільно підвелася — й поповзла до лавки, де сиділа бабуся з клубками ниток.
Тепер вона допомагає їй в'язати — розтягується, перетворюється на нитки, намотується на спиці.
Хлопчик залишився сам. Без тіні, без сліду.
Він намалював нову — вуглиною, на плитці подвір'я. Але вона не рухалася.
Пробував під лампою — виходила коротка, ніби шматочок наліпки.
Сонце дало довгу — але він увесь час перечіпався. Вона не розуміла його кроку.
Він намагався говорити з нею — але вона не озивалася. Просто йшла за ним, мов чуже нагадування.
— Я сумую за тобою, — прошепотів він старій тіні ввечері.
Вона почула й повернулася — вночі, коли він спав. Лягла поруч, тихо, як кішка.
Відтоді він завжди перевіряв, чи вона поруч — у світлі ліхтарів, під дощем, навіть на стелі, коли заплющував очі.
І щовечора він казав їй:
— Ти не просто пляма. Ти — моє світло, тільки внизу.
#779 в Різне
#127 в Дитяча література
#990 в Сучасна проза
Відредаговано: 29.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
