Дитячі оповідання
Осіннє листя
На подвір'ї листя падає, мов листи.
Кожен листочок — послання від дерева.
Я збираю найгарніші й читаю, що написано.
Жовтий листок із берези каже: «Скоро зима, готуй теплу куртку».
Червоний із клена шепоче: «Не сумуй, весна обов'язково повернеться».
А коричневий дубовий листок мовчить — він надто мудрий для слів.
Мій молодший брат Петрик не вміє читати листя.
Він просто підкидає його в повітря й сміється.
— Дивися, як гарно! — гукає він.
Листя кружляє довкола нього золотим вихором.
— Петрику, ти їх лякаєш, — кажу я.
— Кого лякаю?
— Листочки. Вони хочуть тихенько лежати й розповідати історії.
Але Петрик не слухає.
Він збирає величезну купу листя й стрибає в неї.
Листя розлітається на всі боки, шарудить і ніби скаржиться.
Двірник дядько Микола згрібає листя в мішки.
— Навіщо? — запитую я.
— Прибираю сміття, — відповідає він.
— Це не сміття! Це листи!
Дядько Микола сміється:
— Які ще листи, малий?
Я беру один листок і показую йому прожилки:
— Бачите? Це рядки. А крапки від дощу — це розділові знаки.
Дядько Микола нахиляється, уважно розглядає листок.
Потім тихо кладе його назад під дерево.
— Може, й справді не варто поспішати, — каже він.
Увечері ми з Петриком ідемо додому.
Він несе букет із листя для мами.
А я — найважливіший листок, який цієї ночі розповідатиме мені сни.
#741 в Різне
#111 в Дитяча література
#973 в Сучасна проза
Відредаговано: 28.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
