Дитячі оповідання
Учителька і крейда
Ганна Сергіївна пише на дошці білою крейдою.
Крейда рипить і залишає гарні літери.
А коли урок закінчується, учителька стирає все ганчіркою.
Мені шкода літер.
Вони жили на дошці, розповідали нам про математику, а потім їх стерли.
Куди вони поділися?
Після уроків я залишаюся в класі.
Підходжу до дошки й торкаюся її пальцем.
Дошка тепла від сонця з вікна.
А в кутку, куди ганчірка не дістала, залишилася маленька цифра «5».
— Що ти робиш? — запитує Ганна Сергіївна.
Вона повернулася по журнал.
— Жалію цифру «5». Її забули стерти.
— А навіщо її жаліти?
Я не знаю, як пояснити.
Цифра «5» — жива.
Вона хоче вчити дітей рахувати, а не зникати в пилюці.
Ганна Сергіївна бере крейду й дописує поруч із п'ятіркою: «+ 2 = 7».
— Тепер їй не самотньо, — каже вона.
— А завтра ви все зітрете?
— Ні. Залишимо. Нехай живе.
Наступного дня я приходжу до класу раніше.
Приклад і досі на дошці: «5 + 2 = 7».
Але поруч хтось дописав крейдою: «А я вмію рахувати до ста!»
Це цифри розмовляють одна з одною.
Уночі, коли в школі тихо, вони оживають і розповідають одна одній історії.
А вранці вдають із себе звичайні знаки.
Ганна Сергіївна помічає новий напис і усміхається.
Вона теж знає таємницю живих цифр.
Але ми з нею нікому не розповімо.
#706 в Різне
#104 в Дитяча література
#939 в Сучасна проза
Відредаговано: 25.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
