Дитячі оповідання
Літній дощ
Дощ починається завжди однаково.
Спочатку вітер приносить сірі хмари.
Потім вони збираються докупи й починають плакати.
Ми із сестрою сидимо на ґанку дачі й дивимося, як дощ поливає город.
Помідори радіють — їм потрібна вода.
Кіт Мурчик сховався під лавкою й сердито фиркає.
— Ходімо побігаємо під дощем, — пропонує сестра.
— Мама не дозволить.
— А мама в хаті. Не побачить.
Ми босоніж вибігаємо під дощ.
Теплі краплі лоскочуть плечі й спину.
Трава під ногами м'яка й слизька.
Сестра кружляє й сміється.
Я ловлю краплі ротом.
Дощова вода смачніша за звичайну — у ній є смак неба.
А ще в ній живуть маленькі хмарні духи.
Вони потрапляють у животик і роблять людину легкою, мов повітря.
— Діти, що ви робите? — гукає мама з вікна.
— Купаємося в небесній ванні! — відповідає сестра.
Мама хитає головою, але не кличе нас додому.
Дощ закінчується так само раптово, як і почався.
Виглядає сонце.
Над городом постає веселка — місток для дощових духів.
Ми стоїмо мокрі й щасливі.
Сестра викручує воду з коси.
А я відчуваю, як дощові духи лоскочуть мене зсередини.
Тепер я буду легким увесь день.
#706 в Різне
#104 в Дитяча література
#939 в Сучасна проза
Відредаговано: 25.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
