На карті всі країни розфарбовані різними кольорами.
Марія Петрівна показує указкою на зелену країну:
— Це Бразилія.
А я думаю: мабуть, там усі люди зелені, як трава.
Україна на карті блакитна.
Значить, ми всі маємо бути блакитними.
Я дивлюся на свої руки — вони не блакитні, а звичайні.
Може, карта бреше?
— А чому країни різнокольорові? — запитую я.
— Щоб їх було легше розрізняти, — відповідає вчителька.
Але я знаю справжню причину.
Коли Земля була маленькою, як м’яч, велетень-художник розфарбовував її фарбами.
Пензлик умочував у блакитну фарбу — вийшла Україна.
Потім у зелену — Бразилія.
У жовту — пустелі Африки.
Удома я розповів мамі про різнокольорових людей.
Мама засміялася:
— Люди всюди однакові, синочку.
— А чому тоді країни різні?
Мама замислилася й не знала, що відповісти.
Перед сном я дивлюся у вікно на зорі.
Цікаво, а зорі теж розфарбовані в різні кольори?
Може, там живуть сині люди й червоні люди.
І в них теж є карти, де наша Земля — маленька блакитна цятка.