Дитячі оповідання

У селі

У бабусі в селі трава розмовляє.
Я чую, як вона шепоче, коли вітер проходить повз.
— Не чіпай нас, ми спимо, — каже вона, якщо лягти на неї животом.
Я лежу, дивлюся в небо, а воно все в дірочках від птахів.
Птахи пролітають і залишають сліди — як голки в подушці.
Бабуся варить варення з пелюсток.
Воно пахне сонцем і чимось, чого немає.
Я запитую:
— А можна зварити варення з веселки?
— Веселка не вариться, — каже бабуся. — Нею можна лише милуватися.
Але я знаю, що якщо покласти її в банку й поставити на вікно, вона світитиметься всю зиму.
У дідуся в сараї живе тінь.
Вона не від нього, а своя.
Іноді вона виходить і сідає поруч, коли я малюю.
Я малюю її — чорну, але з очима.
Очі в неї, як у кота, тільки без кота.
На заході сонця все стає золотим.
Навіть старий велосипед, який не їде, починає блищати, ніби згадує, як колись катався.
Я сідаю на нього й їду, хоча він стоїть.
Бо якщо заплющити очі, дорога з'являється сама.
А бабуся каже:
— Ти знову мрієш?
А я не мрію.
Я просто бачу те, що є, але не всім видно.

Влад Снігірьов

Подобається

#741 в Різне
#111 в Дитяча література
#973 в Сучасна проза

У тексті є: дитячі казки, добрі історії, дитячі мрії

Відредаговано: 28.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись