Дитячі оповідання
Перший сніг
Тато сказав, що сьогодні буде сніг.
Я чекав на нього, як чекають листа від далекого друга.
Дивився у вікно на мокрі, блискучі дахи.
І думав, що сніг, мабуть, уже йде десь в іншому місті й поспішає до мене.
Увечері я відчинив кватирку й почув тишу.
Вона була така м’яка, що в неї можна було загорнутися.
І раптом щось легке торкнулося моєї щоки.
Перший сніг.
Я вийшов у двір у капцях, забувши про куртку.
Повітря було білим, як молоко, а ліхтарі робили сніг жовтим, теплим.
Я йшов доріжкою, і мені здавалося, що земля тепер вища, ніж була вранці.
Ніби світ підріс за один день.
Сусідська кішка сиділа на лавці й ловила лапою сніжинки.
Я теж спробував, але вони танули в пальцях.
Тоді я став збирати їх поглядом, щоб скласти в пам’ять.
Тато визирнув у вікно й сказав:
— Замерзнеш.
А я подумав, що можна замерзнути, якщо довго стояти на місці.
Але якщо йти за снігом — він зігріватиме.
Коли я повернувся додому, у передпокої пахло мандаринами.
Я струсив сніг із волосся й побачив, що у відображенні дзеркала він світиться, як маленькі лампочки.
Мабуть, усередині кожної сніжинки є крихітний ліхтар.
Який горить тільки для мене.
#705 в Різне
#104 в Дитяча література
#940 в Сучасна проза
Відредаговано: 25.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
