Дитячі оповідання
Дім, який дихає
Уночі в кімнаті було тихо.
Я прокинувся й почув, як дім зітхає.
Дерев’яні стіни ледь рипнули.
Тепле повітря тихо пройшло коридором, ніби хтось пройшов босоніж.
Я подумав, що дім утомився за день і тепер відпочиває.
На кухні цокав годинник.
Звук був рівний і м’який, як краплі дощу по даху.
Крізь штору у вікно світив вуличний ліхтар, роблячи все трохи жовтим.
Навіть повітря.
Я прислухався — між зітханнями дому чувся шурхіт.
Ніби він переставляє меблі у своїй голові.
— Чого ти не спиш? — запитала мама, проходячи повз.
— Слухаю, як дім дихає.
Мама погладила мене по волоссю й усміхнулася, ніби все зрозуміла.
Я знову ліг і відчув, як дім піді мною повільно, глибоко вдихає.
І видихає.
Так ми й заснули разом.
#779 в Різне
#127 в Дитяча література
#990 в Сучасна проза
Відредаговано: 29.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
