Дитячі оповідання
Лісові сходи
Ми з бабусею йшли вузькою стежкою за селом.
Трава була мокра, і чоботи шаруділи, ніби щось шепотіли землі.
Сонце ще не зійшло, але небо вже було світлим, молочним.
Раптом я побачив сходи.
Вони починалися просто від землі й вели вгору, поміж ялин.
Сходинки були з коріння й моху, а поруччя — з гілок.
— Це куди? — запитав я.
— Мабуть, до грибів, — усміхнулася бабуся.
Але я знав, що такі сходи можуть вести лише до хмар.
Ми піднялися на кілька сходинок.
Згори крапала роса, холодна, як вода з криниці.
Гілки тремтіли, ніби хтось щойно пройшов перед нами.
Мені хотілося піднятися до самого кінця.
Але бабуся покликала вниз, і ми пішли назад.
Я весь час озирався, щоб сходи не зникли.
Коли ми повернулися ввечері, їх уже не було.
Мабуть, хмари забрали їх до себе.
#706 в Різне
#104 в Дитяча література
#939 в Сучасна проза
Відредаговано: 25.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
