Дитячі оповідання
Кухонний кит
У раковині жив кит.
Я дізнався про це в четвер, коли мив руки.
Вода стікала, дзюркочучи, а потім — бульк!
І щось темне майнуло у зливі.
— Він сірий, — сказала мені бабуся, — і любить холодну воду.
Я не сперечався.
Але знав, що він іще й синій, якщо пустити гарячу воду.
Тоді він шипів і випускав пару.
Як справжній кит в океані.
Вечорами він співав.
— Ти чуєш? — запитував я тата.
— Це труби, — відповідав він, не відриваючись від газети.
Але я бачив його спину.
Опуклу, мокру, з краплями, наче блискітками.
Коли мама мила посуд, він підпливав ближче.
І тоді тарілки дзвеніли, наче хвилі.
А одного разу, коли я залишив кран відкритим, він висунув ніс.
Круглий і блискучий, мов ґудзик.
Узимку кит зник.
Прийшов сантехнік, покрутив щось гайковим ключем.
І вода перестала співати.
Я зазирнув у злив.
Там лежала лише іржава гайка й була калюжка води.
Тепер я мию руки тихо-тихо.
Іноді капаю в раковину синій шампунь.
Щоб йому було затишніше, якщо він повернеться.
А вечорами прикладаю вухо до крана й слухаю.
Може, він просто поплив далеко-далеко.
Туди, де труби перетворюються на річки.
#767 в Різне
#130 в Дитяча література
#973 в Сучасна проза
Відредаговано: 29.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
