Дитячі оповідання

Кнопка

У бабусі на кухні є кнопка.
Вона — під столом, біля ніжки.
Червона.
Але припала пилом.
Я запитувала, для чого вона.
Бабуся сказала:
— Від старої лампи.
Але лампи немає.
І дроту теж немає.
Коли я залишаюся сама, я натискаю на неї.
Іноді один раз.
Іноді — тричі.
У цю мить мені здається, що десь дуже-дуже далеко засвічується світло.
Там люди підіймають голови.
Дивляться у вікно.
І кажуть:
— Знову вона.
Одного разу я натиснула й почула тихий дзвін.
Ніби хтось упускав ложки в глибокий колодязь.
Я злякалася.
Але руки не прибрала.
Тепер я натискаю обережно.
Спочатку пальцем.
Потім прикладаю вухо до кнопки.
Слухаю, що змінилося.
Дорослі не вірять у кнопки.
Вони вірять у дзвінки, паролі й квитанції.
А я вірю, що кнопка — жива.
І що одного дня, якщо натиснути правильно, вона відчинить двері туди, де на мене вже чекають.
Шепот старого радио

Влад Снігірьов

Подобається

#779 в Різне
#127 в Дитяча література
#990 в Сучасна проза

У тексті є: дитячі казки, добрі історії, дитячі мрії

Відредаговано: 29.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись