Дитячі оповідання
Золоті рибки
Увечері я вимикаю світло й сідаю навпроти акваріума.
Там тихо.
Лише бульбашки піднімаються вгору, мов скляні намистинки.
Зірка й Димка кружляють поміж камінців.
Я знаю їх давно, але іноді мені здається, що вони міняються місцями.
Що Зірка стає Димкою, а Димка — Зіркою.
Я запитую їх:
— Як там, за склом?
Вони мовчать, але я все одно чую відповідь.
Не вухами — десь у грудях.
Вода в акваріумі завжди одного кольору — синього, як сутінки.
Та якщо довго дивитися, можна помітити — вона світиться зсередини.
Наче там є сонце, якого ніхто ніколи не бачив.
Іноді мені здається, що вони знають дорогу туди, де немає ні верху, ні низу.
Де можна просто плисти, і час не минає.
Сьогодні Димка підпливла зовсім близько до скла й довго дивилася на мене.
Її очі були круглі й глибокі, мов калюжі після дощу.
Я подумав: якщо торкнутися скла, то провалюся туди.
Але мама покликала вечеряти.
Я підвівся, а коли повернувся — акваріум був порожній.
Лише бульбашки піднімалися вгору.
Я зрозумів: Димка просто попливла навідати свої підводні міста.
#706 в Різне
#104 в Дитяча література
#940 в Сучасна проза
Відредаговано: 25.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
