Дитячі оповідання

Кольорові сни

Ганнуся знала, що сни можна ловити.
У банки. Як світлячків. Тільки треба бути дуже тихою.
Найкраще вони ловилися вранці. Коли всі ще спали.
А сни висіли над ліжками.
Легкі, кольорові, як мильні бульбашки.
У мами сни були фіолетові. Про роботу і покупки.
У тата — коричневі. Про риболовлю і гараж.
У бабусі — золоті. Про молодість і танці.
А в маленького братика сни були різні щодня.
Червоні — про пожежників.
Сині — про море.
Зелені — про динозаврів.
Ганнуся обережно накривала їх банками. Закручувала кришки.
Підписувала: «Мамин сон. Понеділок. Про відпустку».
На полиці вже стояли десятки банок.
Вони світилися в темряві.
Як маленькі ліхтарики.
Як зірки, які можна торкнути.
Дорослі не розуміли.
— Ганнуся, навіщо тобі стільки банок?
— Просто так, — відповідала вона.
Але вона знала навіщо.
На випадок, якщо у когось закінчаться сни, вона відкриє банку.
І новий сон влетить у голову.
Учора бабуся сказала, що їй більше не сняться сни. Зовсім.
Ганнуся кивнула.
А сьогодні поставила на тумбочку відкриту банку.
І прошепотіла: «Це тобі, бабуся. Найкрасивіший».

Влад Снігірьов

Подобається

#741 в Різне
#111 в Дитяча література
#973 в Сучасна проза

У тексті є: дитячі казки, добрі історії, дитячі мрії

Відредаговано: 28.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись