Дитячі оповідання

Ліфт

У нашому під'їзді живе ліфт.
Він старий, але не злий.
Він розмовляє, коли їде.
Рипить, зітхає, співає.
Я з ним дружу.
Приношу цукерки — кладу на підлогу.
Він не їсть, але дякує.
Іноді кліпає лампочкою.
Мама каже:
— Не стій біля ліфта.
— Він може застрягти.
— Він неживий.
Але я знаю: він просто втомився.
Він возить важких людей.
Із сумками, собаками, думками.
А я легкий.
Я йому подобаюся.
Одного разу він не приїхав.
Я натискав кнопку.
Чекав.
Дивився в шахту.
Там було темно, як у животі кита.
Я сказав:
— Де ти?
— Я приніс тобі мармелад.
— Я не ображаюся.
Він мовчав.
А потім приїхав.
Тихо.
Без пісень.
Я зайшов.
Він поїхав.
І раптом сказав:
— Я просто хотів, щоб мене теж хтось почекав.

Влад Снігірьов

Подобається

#767 в Різне
#131 в Дитяча література
#972 в Сучасна проза

У тексті є: дитячі казки, добрі історії, дитячі мрії

Відредаговано: 29.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись