Дитячі оповідання

Корабель під ліжком

У мене під ліжком живе корабель.
Справжній.
Тільки маленький.
Із тонкими трубами, крихітними ліхтарями й палубою.
На ній можна сидіти, звісивши ноги вперед.
Він стоїть у затінку.
А вночі запалює вогні й гуде тихо-тихо, ніби кличе когось здалеку.
Я складаю туди свої образи.
Усе, що тисне всередині, мов камінчик у черевику.
Коли мама каже: «Ще п'ять хвилин», а потім забуває.
Коли Дмитрик із класу кидається жуйкою, а потім сміється.
Коли ніхто не помічає, що мені сумно, і думає, що це просто так.
Корабель бере все це на борт і відвозить.
Він перевозить мої образи на острови з пальмами, де ніхто нікого не дражнить.
Там завжди літо, а дощ теплий, мов ванна.
І ніхто не каже:
«Потерпи — ти ж хлопчик».
Іноді я ховаю туди свої вірші.
Щоб вони не загубилися в зошитах.
Щоб не потрапили на очі тим, хто не зрозуміє.
І одного ранку я знайшов під ліжком відповідь.
На клаптику старої газети, нерівними літерами було написано:
«Ти не один. Ми тримаємо курс до тебе».
Я читав це багато разів.
І щоразу чув, як десь підо мною тихо шумить море.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше