Дитячі оповідання
Хмаринка
Коли мама прасує білизну, я сиджу поруч і дивлюся, як із праски виходить хмаринка.
Вона не біла — вона гаряча.
Вона не летить — вона ховається в наволочці.
Я думаю, що якщо зібрати багато таких хмаринок, можна зробити погоду.
Справжню.
Із дощем, громом і запахом мокрого асфальту.
Я пробував.
Збирав хмаринки в банку з-під варення.
Закручував кришку.
Ставив на підвіконня.
Чекав.
Мама сказала:
— Не чіпай праску.
— Це небезпечно.
— Ти знову щось вигадав.
Я не сперечався, а просто поставив банку під ліжко.
Нехай дозріває.
Наступного дня в школі скасували прогулянку.
Учителька сказала:
— Почався дощ.
— Вітер посилився.
— Сидимо в класі.
Я усміхнувся.
Бо знав: це моя хмаринка втекла.
Їй набридло сидіти в банці.
#732 в Різне
#109 в Дитяча література
#966 в Сучасна проза
Відредаговано: 25.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
