Дитячі оповідання

Сльози за інструкцією

Сашко плакав лише ввечері.
Але не тому, що щось траплялося.
Просто він боявся забути, як це робиться.
Мама казала:
— Хлопчики не плачуть.
І він вірив.
Але все одно перевіряв.
Про всяк випадок.
Сльози були теплі й текли своїм маршрутом.
Спочатку ліва щока.
Потім права.
Потім — у подушку.
Тихо, щоб ніхто не почув.
Іноді він відкривав книжку, де був намальований кит.
Кит був великий.
І сумний.
Сашко думав, що кити — це як люди.
Тільки вони вміють мовчати так, що це чути.
Одного разу він запитав у тата:
— А якщо я раптом розучуся плакати — що тоді робити?
Тато трохи подумав і сказав:
— Тоді просто сиди. Заплющ очі. І слухай. Там усе буде.
Сашко кивнув.
Потім узяв фломастер.
І намалював китові вухо.
Щоб і він міг чути, коли плаче.

Влад Снігірьов

Подобається

#764 в Різне
#119 в Дитяча література
#982 в Сучасна проза

У тексті є: дитячі казки, добрі історії, дитячі мрії

Відредаговано: 28.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись