Дитячі оповідання

Старе дзеркало

Марійка знала, що старе дзеркало в бабусиній спальні вміє плакати.
Уночі, коли всі сплять.
Сльози стікають по склу — прозорі, солоні, як у людей.
Дзеркало пам'ятає всіх.
Бабусю молодою, з довгою косою.
Маму маленькою, яка кривлялася.
Дідуся, який голився вранці й наспівував.
Усі вони залишилися всередині, у срібному будинку за склом.
Марійка приносила дзеркалу подарунки.
Цукерку у фантику — клала на туалетний столик.
Малюнок кольоровими олівцями — притуляла до рами.
Шепотіла:
«Це тобі.
Ти хороше».
Дорослі не розуміли.
— Це лише відображення, Марійка.
— Просто світло.
— Просто фізика.
Але вона бачила.
Як бабусина тінь махає їй із глибини.
Як маленька мама стрибає через скакалку, якої вже немає.
Як вони всі там живуть і чекають.
Сьогодні бабуся сказала, що дзеркало тріснуло.
Треба викинути.
Марійка кивнула.
А потім підійшла до дзеркала.
Поклала долоню на холодне скло.
І прошепотіла:
«Не хвилюйся.
Коли мене розіб'ють — я прийду до тебе».

Влад Снігірьов

Подобається

#706 в Різне
#104 в Дитяча література
#939 в Сучасна проза

У тексті є: дитячі казки, добрі історії, дитячі мрії

Відредаговано: 25.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись