Дитячі оповідання
Листи для кішки
Михайлик писав листи кішці.
Кішка померла два роки тому, але це нічого.
Він усе одно залишав конверти під її старою лежанкою.
Там, де колись були крихти сухого корму й запах сонця.
У листах він розповідав їй те, чого не розповідав нікому.
«Сьогодні нам у школі розповідали про фараонів.
Ти, мабуть, стала б одним із них.
У тебе була така сама хода — повільна, але така, що всі дивляться».
«Мама сказала, що у відпустку не можна брати сміттєве відро.
Чому?
Адже там усе наше, домашнє».
«Я сумую не за тобою.
А за звуком, із яким ти вночі стрибала з підвіконня.
Тихим, але важливим.
Наче початком чогось, чого я ніколи не бачив».
Він клав листа в конверт, заклеював його, а зверху іноді малював маленьку лапку.
Потім засовував під лежанку й ішов, намагаючись не озиратися.
Кішка відповідала.
Уві сні.
Іноді він бачив, як вона підстрибує на підвіконні й похитує хвостом.
Іноді — як тихенько лиже його щоку, і тоді ставало тепло, навіть якщо в кімнаті було холодно.
А іноді просто лежала до нього спиною.
Наче казала:
— Пиши. Я тут.
— Просто зайнята котячими справами, у яких теж є місце для тебе.
#706 в Різне
#104 в Дитяча література
#939 в Сучасна проза
Відредаговано: 25.07.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
