Дитячі оповідання

У бабусі під ванною

Олена знала, що у бабусі під ванною живе дощ.
Він тихий, сірий, з ногами в пилу.
Він дихає, коли ніхто не чує.
Іноді вона клала туди кубик цукру — раптом він любить солодке.
Іноді — записки:
«Як ти? Я — нічого. Тільки в школі знову фізкультура. А я не вмію бути швидкою».
Дорослі казали, що там нічого немає.
Що це просто труби.
Просто щілина. Просто підлога.
Але якщо прикласти туди вухо — можна почути, як хтось думає.
Коли у бабусі почалася «реанімація», тато сказав, що ванну винесуть.
— Вона стара, Олена. Все застаріло. Все треба міняти.
Вона кивнула.
Потім сіла на край ванни.
І довго гладила холодну емаль.
Ніби намагалася запам’ятати її руками.
А потім поклала останній цукор.
І тихо сказала: «Якщо тебе переселять — знайди мене».

Влад Снігірьов

Подобається

#489 в Різне
#85 в Дитяча література
#700 в Сучасна проза

У тексті є: дитячі мрії, казки та мрії

Відредаговано: 03.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись