Щоденник із минулого

Каміла сиділа на підлозі своєї кімнати, підібгавши під себе ноги, і з ностальгією перегортала сторінки товстого блокнота в потертій рожевій палітурці із зображенням котика. Цей щоденник вона завзято вела з шостого класу, довіряючи йому кожну таємницю, кожну образу на однокласників, усі свої наївні плани на майбутнє та дитячі мрії. Останній запис був давований днем її чотирнадцятиріччя — тоді вона урочисто закинула його на найвищу полицю шафи, вирішивши, що вже «виросла з цього дитячого садка».

​Сьогодні Камілі виповнювалося вісімнадцять. Святковий вечір із друзями вже минув, торт із вісьмома свічками був з'їдений, а в кімнаті панував приємний безлад із подарунків, коробок і пакувального паперу.

​— Ну що ж, офіційно доросла, — усміхнулася сама до себе Каміла, проводячи пальцем по запису чотирирічної давності на останній заповненій сторінці.

​Почерк там був кумедним, незграбним, а місцями слова виділялися товстими жирними літерами чи знаками оклику. Наприкінці сторінки красувався розділ, названий дитячою рукою: «ЩО СТАНЕТЬСЯ, КОЛИ МЕНІ ВИПОВНИТЬСЯ 18 (ТОЧНО ПОВНІ СОКІВ!):»

​Каміла ххикнула. Їй було цікаво почитати, які грандіозні плани вона будувала у свої чотирнадцять. Вона вголос прочитала перший пункт:

1. ​«Я прокинуся вранці у власному величезному замку, а навколо бігатимуть справжні єдинороги замість собак».

​Дівчина закотила очі й закрила блокнот, збираючись остаточно лягти спати.

— Ну так, звісно. Замок і єдинороги. А ще корона з діамантами від короля Великобританії, ага. Добре, що фантазії залишаються фантазіями.

​Вона вимкнула світло настільної лампи, загорнулася в ковдру і заплющила очі. Стрілки годинника на стіні плавним рухом перетнули північ. Наступив новий день її повноліття.

​Ранок почався дивно. Зазвичай Камілу будив дратівливий дзвінок будильника на телефоні, але сьогодні його не було чутно. Натомість у вуха вбивався якийсь дивний, гучний і зовсім не домашній звук. Гучне цокання ковадла? Ні. Шум якогось масштабного будівництва?

​Каміла скривилася, натягнула ковдру на голову, але брязкіт металу та чиєсь гучне хропіння під самими вікнами не давали спокою. А ще... чомусь неймовірно пахло свіжим сіном, мокрою землею і чимось солодким, схожим на зефір. Звідки у спальні багатоповерхівки такий запах?!

​Вона різко розкинула ковдру і сіла на ліжку. Перше, що зробила дівчина — це завмерла з відкритим ротом.

​Її кімната звичними шпалерами в квіточку кудись зникла. Замість них навколо височіли масивні кам'яні стіни з високими готичними вітражами, крізь які пробивалося ранкове сонце. Підлога була викладена холодними сірими плитами, а замість її м'якого дивана вона сиділа на величезному розкішному ліжку з балдахіном і важкими оксамитовими фіранками.

​— Я... я все ще сплю? Це якийсь дуже яскравий сон на день народження? — прошепотіла Каміла, щипнувши себе за руку. Біль був абсолютно реальним.

​Серце шалено заколотилося в грудях. Вона босоніж вискочила з ліжка і підбігла до високого вікна, розчинивши важкі стулки.

​Те, що вона побачила надворі, змусило її ледь не втратити свідомість. Замість звичного двору, сірих панельних будинків та припаркованих сусідських машин розгортався величезний зелений луг, що веде до казкового лісу. А на галявині під вікном... мирно паслося двоє білосніжних створінь із довгими перламутровими рогами на лобах. Вони грайливо помахували хвостами і щипали травичку. Єдинороги.

​У голові Каміли блискавкою пронешовся спогад кількох годин давності. Сторінка блокнота. Перший пункт.

«Я прокинуся вранці у власному величезному замку, а навколо бігатимуть справжні єдинороги...»

​— Ні... ні-ні-ні, бути такого не може! — Каміла в жаху затулила рот руками. — Це ж був просто жарт! Дитяча маячня!

​Вона кинулася назад до ліжка, де на тумбочці лежав той самий рожевий блокнот. Він був розгорнутий на сторінці з пунктами. Але тепер червона ручка, якою вона тоді писала, повільно, просто на її очах, дописувала знизу нові рядки якимось сяючим чорнилом.

​Каміла з жахом подивилася на наступний пункт свого дитячого списку, який саме зараз формувався сам собою:

2. «А потім до моєї кімнати увірветься розлючений дракон і вкраде мій найкращий черевик!»

​Знизу коридору пролунав дикий, загрозливий рик, від якого затремтіли кам'яні стіни замку.