16. Сон

 Історія, яку розповів Микита, таки змусила її задуматися. Від кількості незрозумілої інформації та спроб в ній розібратися, у Адель нестерпно розболілася голова.

 Тож, поскаржившись на погане самопочуття, вона пішла прямо до їхнього тимчасового помешкання. Те, що дівчина побачила, мʼяко кажучи не аби як шокувало її  — кімната була перевернута догори дригом. Перше що спало їй на думку, це те що скриню вкрали, тож дівчина кинулася шукати свій скарб, та, на щастя, він залишився на місці. Хвиля питань знову накрила Адель, проте в неї більше не було сил сприймати нову інформацію.

 Вона ледве привела кімнату до ладу, щоб не бентежити подруг, надійно сховала скриньку та заснула, щойно лягла в ліжко.

 Дівчині знову почали снитися сцени епохи рококо, як тоді, в першу ніч після переїзду.

 Стояв теплий літній день. Легкий бриз навіював атмосферу затишку та спокою. Парк був наповнений пахощами квітів і ніжним шелестом листя. Сонячне світло пробивалося крізь гілки дерев, створюючи чарівну гру світла й тіні.

 Адель, Аврора та Ліза прогулювалися алеєю, вдягнені як знатні панночки. Особисто на ній було гарне, не дуже пишне світле плаття в стилі XVIII століття та світла ажурна парасолька від сонця в руках. Подруги були вдягнені в тому ж стилі.

 В один момент до неї прийшло усвідомлення того, що дівчата не просто подруги, а її рідні сестри. 

 По дорозі вони обговорювали скриньку, яку нещодавно відкрила Адель, яку вони звали Пелагеєю.

 — Пелагея, ти нам покажеш, що знайшла? — спитала старша сестра.

 — Звісно, але давайте це буде наш секрет, — з усмішкою відповіла дівчина.

 — А як ти її знайшла? — продовжила питати старша.

 — Я плавала в морі й серед рифів побачила скриньку. Коли я її взяла, та одразу почала відкриватися. Але я побоялася, що скарб, який ймовірно всередині попливе. А раптом там якісь гарні коштовності. Тому відразу ж закрила її.

— Татко і матуся сьогодні їдуть на аудієнцію до графа, а слуг можна відпустити раніше, — запропонувала молодша сестра.
Обидві старші підтримали сестричку, і після від’їзду батьків, як і запланували, відпустили людей раніше. Їм хотілося сховати свій скарб від цікавих очей і вух, які люблять розносити плітки та вигадувати небилиці.

 Дівчата без роздумів відкрили скриньку прямо на кухні. Усередині на превеликий подив виявилася косметика, яка виглядала дуже незвично й загадково — у вигляді дарів моря: тіні в мушлі, помада у формі морського коника та морська зірка з блискітками.

 Але це була поверхня скриньки — там явно був ще якийсь потайний відділ.

 Раптом перед очима Пелагеї почали миготіти картинки. Вона ніби перебувала утстані трансу, але все змінювалося так швидко, що нічого не було зрозуміло.

Коли середня сестра повернулася до реальності, побачила, що посеред їхньої кухні невідомо яким чином виник великий басейн, і її сестри от-от потонуть.

Вона рефлекторно дістала блискітки з "морської зірки" та посипала всіх, включаючи себе. У них тут же з’явилися хвости: у старшої сестри — як у рибки гуппі, помаранчевого кольору; у молодшої — як у неонової рибки, синього кольору, і тільки у середньої, Пелагеї, — хвіст переливався перламутровими відтінками, як у справжньої русалки, яких часто зображують у книжках із казками.

 І знову ці швидкі картинки. Щойно вони перестали миготіти, дівчата знову опинилися у пастці. Хоча вони вже вміли плавати завдяки своїм хвостам, стіни чарівного басейну виросли до самої стелі, і вода все прибувала. Цього разу Пелагея взяла помаду, і щойно вона нафарбувала губи усім, пастка Чарівним чином зникла.

 Дівчина більше не бачила стрімких кадрів, але завдяки тим, що вже побачила згадала про Микиту й почала розповідати про нього сестрам. Вона повторювала, що обов’язково повинна його знайти, адже він — кохання усіх її життів.

 Басейн знову почав рости. Але цього разу середня сестра спокійно нанесла тіні всім на очі, щоб їх більше не дратувала солона вода.

На вулиці починало темніти, і раптом панянки почули кроки.

 О, ні, — розхвилювалися дівчата. Як їм пояснити цю ситуацію?
Але щойно чиясь нога ступила на поріг кухні, все магічним чином випарувалося. Не залишилося ні хвостів, ні басейну. Неначе то все їм просто привиділося.

 Наступного дня сестри вирішили скупатися в морі. Вони довго обговорювали ситуацію з басейном, але так і не знайшли розумного пояснення тому, що сталося з ними тоді.

 Щойно вони зайшли у воду по пояс, їхні ноги вмить перетворилися на хвости. Та дівчата не злякалися й вирішили спробувати поплавати в морі та дослідити його глибини.

 Але плавали вони недовго. Дівчат знайшли стражі підводного світу. Їхнє прибуття було раптовим — силуети в темних водах наближалися з неймовірною швидкістю. Очі, як холодні камені, блищали з-під масок, а їхні рухи були точними й небезпечними.

 Усі троє були захоплені в полон і зрештою безжально страчені. Пелагею — за те, що без дозволу дала людям побачити глибинний підводний світ. А сестер — тільки за те, що вони були народжені людьми й могли розкрити секрети людству.

 Адель прокинулася, вкрита холодним потом. Сон був аж надто реалістичним.

Це явно був не сон… — дівчина похолола. Її серце билося в шаленому ритмі, а дихання було таким уривчастим, ніби вона щойно вибігла з пастки. Руки тремтіли, а сльози лилися нескінченно, мов потік, який неможливо зупинити. Вона не знала, як заспокоїтися.