Глава 32

- Та ти що?, - Марічка здивовано прикрила рота долонею, - прямо от так біля багаття одразу погодилась?

- Угу, - широко посміхаючись підтвердила Морана.

Дівчина приїхала в Ніленос за день до свята Першого снігу. Цього разу провести її поїхав Марк, що приїхав до тітки з батьками. Хальві з Чорним та Оргест з Сальвією, залишились вдома готуватись до святкування. Приїхали родичі на двох добротних підводах, одну з яких пригнали у подарунок Хальві, разом з сірим мерином, якого звали Вітер. А враховуючи, що в домі з'явився чоловік, то дядько Оргест нарадуватись не міг, що сестра тепер не сама, а під надійним захистом своєю підводою до міста їздити буде.

Морані родичі подарували гарний набір стилусів та шкіряний великий блокнот, щоб записувала свої чародійські формули. Тітка вишила своїй дівчинці блакитними квітами гарну білу сорочку як подарунок до Дня Першого Снігу. Марк ж привіз усім з своїх подорожей різні диковинки, дівчині перепало на тиждень врожаю, в дар від брата, дуже гарне намисто з перлів.

Чародійка, під час практики по зіллєварінню приготувала всім в подарунок до свята ароматні рідини для купання, які дарують свіжість та бадьорість всьому тілу, підбираючи при цьому для кожного індивідуальний запах. Про те, що Чорний та Марк будуть з ними на свята вона тоді не знала, тому начарувала чоловікам пряжки на пояси, які дуже всім сподобались.

Потеревенивши трохи з Марічкою, Морана передала їй настоянки, які Хальві приготувала подрузі у подарунок, та вирушила з Марком на закупи.
Разом молоді люди вибрали для тітки та перевертня гарний набір посуду та світлові кристали для дому. Купили Морані теплу шубку з білим хутром, яка дуже пасувала чорнявій чародійці. Набрали ласощів до святкового столу та необхідні для догляду за мерином дрібниці.

- Може зайдемо в десертне кафе?, - запитала Морана, - воно недавно відкрилось і там до кави з спеціями подають різноманітні тістечка та інші смаколики.

- Пішли, я б випив горнятко кави, - кивнув Марк і дівчина радісно підхопила брата під руку і повела ближче до верхнього міста, до кафетерію.

- О, чого це ти Морано з новим кавалером вже?, - почула дівчина знайомий голос, і повернувшись розцвіла посмішкою побачивши близнючок, які поспішали до них.

- Привіт, познайомтесь, це мій брат Марк, - сказала Морана, - а це мої подруги Ані та Бета.

Дівчата привітались з супутником подруги і Бета уважно роздивляючись чоловіка додала:

- А нічого такий в тебе брат, - і лукаво посміхнулась йому.

Марк розправив плечі, задоволений компліментом.

- Але ж щось в ньому має бути не так, якщо з сестрою, а не з дівчиною гуляє, - додала посміхаючись з хитринкою в очах Бета.

- От же ж... відьма, - здивовано видихнув Марк, а дівчата залились дзвінким сміхом.

- Він в мене морський вовк, подорожує далекими країнами, тому постійної дівчини собі в Ніленосі не завів, та й живуть наші родичі в Кармагеноні, - відсміявшись сказала Морана. - Підете з нами в кафетерій каву пити?

- Звісно, - Бета прилаштувалась з іншого боку від Марка, підхопивши того під руку, від неочікуванності такого маневру чоловік навіть нічого сказати не встиг. - Розкажеш молодій відьмочці про далекі країни за горнятком кави?

Марк лише кивнув на ці слова, ошаліло розглядаючи дівчину, що міцно причепилася до його руки... хм, дуже гарну, як на нього, дівчину.

Дівчата знову засміялись і потягнули хороброго морського вовка їсти солодощі до вишуканого кафетерію, майже в центрі міста, в якому за ніжними ажурними столиками, серед декоративних квітів та стрічок, сиділи поважні панянки і обговорювали останні столичні новини.

Марк веселив дівчат розповідями про смішних лаймурсів, які не бачили раніше людей, тому спочатку хоробро скидували фрукти з незвичайних дерев на моряків, які висадились на їх острів, в пошуках прісної води, а потім самі йшли до рук за солодощами, якими чоловіки пригостили місцевих кумедних тваринок. Також розповів страшну історію, коли їх корабель натрапив на морських зміїв-драконів, що спробували розбити, а потім, після невдалої спроби, перевернути судно, але хоробрі матроси вміло направляли корабель, а маги відважно тримали захист від морських хижаків, і все закінчилось добре. Більше всього вразила молодих відьмочок історія про те, як Марк зустрів в піщаному океані справжнього джина, коли вони, переправляючи товари до найближчого міста, зупинились на ночівлю біля оазису.

- А правда, що вони виконують бажання і бачать долю людей?, - тихо запитала Ані.

- Так, - кивнув Марк. - Я зустрів джина біля джерела, коли вночі пішов напитися води, наші всі спали, а я стояв якраз в свою чергу на вахті.

- І що він тобі напророкував?, - посміхаючись запитала Бета.

Морський вовк невідривно дивився в очі цій дикій відьмочці і помовчавши відповів:

- Сказав, що доля моя бурхлива, мов море під час шторму і очі в неї такі ж глибокі і темно-сині.

- Оу, ти ж казав, що здогадуєшся, але поки не розгадав точно слова джина, - сказала Морана розглядаючи брата.

На що Марк посміхнувся і, не зводячи очей з Бети, відповів:

- Здається вже розгадав.

Після відпочинку в кафе Марк попрощався з дівчатами та відправився до гостинного двору, щоб забрати свій транспорт і вирушити назад до родини засвітла.

- Знаєш, якщо нічого не зміниться, поки твого брата не буде, я б із задоволенням розглянула можливість поподорожувати після закінчення академії, - задумливо сказала Бета, проводжаючи чоловіка, який так їй сподобався, поглядом.

- Я думаю, не зміниться, - посміхнулась Морана, - він в нас серйозний, на вітер слів не кидає, через це й дівчини не має в нього, бо вважає несправедливим змушувати її місяцями чекати його повернення.

- От і добре, - кивнула свої думкам відьма, - ну що йдемо до гуртожитку? Там Трояна вже тебе дочекатись не може, вам ж сукні ще забирати сьогодні для балу.

Морана зітхнула і погоджуючись з подругами кивнула.