Глава 15

Розмістившись на лавці біля фонтану, компанія студентів довго мовчала, всі засвоювали отриману від Алекса інформацію.

Коли той завершив розповідь, в палаті так само стояла тиша, ніхто не знав, які можна підібрати слова, щоб підтримати в цей момент малознайомого юнака. Видно було, що йому боляче згадувати недавні події, тому швидко попрощавшись студенти покинули будівлю лазарету, домовившись, що всі питання один одному, стосовно їх світів та переміщення, будуть задавати пізніше.

- Не знаю навіть чим ми зможемо йому допомогти, - похитав головою Старк.

- Будемо допомагати адаптуватися в нашому світі, можливо він зможе почати життя з нової сторінки, - сказала Трояна.

- Потрібно щоб його перевірили на наявність магічної сили, - поділився своїми роздумами Старк, - та й директор певно також прийшов до такої думки, і скоро ми дізнаємось чародій Алекс чи ні. Якщо магія йому відкрита, то він зможе навчатися в нашій академії, навіть більше, думаю, враховуючи те, що він потрапив в наш світ без нічого, то йому й стипендію призначать. Ну, а якщо сили в ньому не має, то завжди можна піти тренуватися до охоронців, а потім почати кар'єру військового.

- Я думаю магія в ньому є, - відповіла Морана, - інакше він не зміг би використати заклинання-виклик Темряви.

- І то вірно, отже він тут буде, - зрадів Старк, - цікаво побільше дізнатись про його світ, я сенсу половини слів, які Алекс сказав під час своєї розповіді, не зрозумів.

- Бідний цей хлопчина, залишився сам без близьких, потрапив в чужий світ без нічого, ще й практично помер, - похитала головою Трояна.

- О, про «практично без нічого», в нього реально ж навіть одягу не має, ви ж пам’ятаєте в яких обгорівших ганчірках він був в парку, а зараз на ньому лиш лікарняна сорочка, - почав Борей, - потрібно щось йому зібрати з наших речей… в мене наче десь було запасне взуття, потрібно лише прикинути розмір, ще виділю спортивні штани та ремінь, а то він дуже худий і вони спадати будуть.

- Я теж купив недавно чоботи на осінь і куртку з сорочкою підібрати зможу, - підтримав друга Старк, - давай зараз швидко збігаємо в гуртожиток і повернемось до лазарету з речами, якщо щось не підійде, то в наших в гуртожитку ще попитаємо.

- Гарна ідея, - кивнув головою Борей, - ще потрібно буде якісь дрібниці для гігієни принести, що там з найнеобхіднішого зазвичай треба…

- Ми підберемо щітку, гребінець, рушник… ну, що знайдемо, - сказала Трояна, отримавши кивок від Морани, в підтримку своїх слів. – А все інше можна збігати купити, це не так дорого.

До їх лавки стрімко підійшов магістр Сторн:

- Морано, я б хотів з тобою поговорити.

- Так, старший магістр Сторн, - кивнула дівчина погоджуючись, і повернувшись до друзів сказала, - зустрінемось в гуртожитку, не чекайте на мене.

Сторн з Мораною направились в бік центрального корпусу. Спостерігаючи за парою, що помалу віддалялась від них, Старк сказав:

- А тоді вночі вона його Деміаном назвала... я розумію, що в них магія змішана чи щось таке, пам'ятаю розповідь Морани про зняття блоків і її перший візит до лазарету, але, мені здається, не лише в магії справа. Сторн ніколи не проявляв такої стурбованості долею студентів, він некромаг, зайві почуття та доброзичливість не для таких людей, хоча знаю, що своїх з проблемами наодинці він не залишає ніколи.

- Ми також помітили, що їх притягує одне до одного, - кивнула Трояна, - але Морана налаштована на навчання, я бачу як вона дивиться на магістра, але жодного разу в приватній розмові не вловила від неї проявів бездумної закоханості.

- Якщо вони не підпадуть під вплив перших емоцій і з часом почуття стане сильнішим, а не розвіється по якійсь причині, то з них вийде міцна і надійна темна ланка суспільства, - посміхнувся Борей.
 

- Як самопочуття?, - поцікавився декан у Морани.

- Дякую, все добре. Ми провідували Алекса, от він ще явно слабкий.

- Алекса?, - Деміан здивовано підняв брову, - ти наче казала його Олекасаандр звати... ви вирішили потоваришувати з ним? Хм, може й вірне рішення, але спочатку б визначитись з його магією і зрозуміти чи не несе він в собі небезпеку всім нам.

- Алексом він назвався сам, це скорочений варіант його імені. А магія в ньому є, він розповів свою історію, без сили не можливим був би його перехід через темряву до нас, - сказала Морана, і подумавши додала, - я думаю він темний.

- Чому?, - зупинився біля сходинок в корпус декан, - і розкажи будь ласка те чим він поділився з вами.

Дівчина зітхнула і пояснила:

- Розумієте, я чомусь відчуваю Темряву як щось рідне... і ні, це не через мою власну силу, точніше і через неї також, але коли я поринаю в той океан темної енергії, це дуже схоже на лагідні руки близької людини, так тітка мене обіймала коли намагалась заспокоїти. Так ось, я знаю, що Темрява не стала б тягнути через цей океан мага, що володіє сторонньою силою, адже йому там було б погано, швидше за все він просто не вижив би.

- Хм, можливо в твоїх словах є логіка, - погоджуючись кивнув Деміан.

Вони рушили далі, зайшли в корпус і направились в кабінет декана Сторна, що знаходився на відділені темних мистецтв, на першому поверсі.

Дорогою Морана почала розповідати про розмову в кабінеті.

- Він сказав, що ти його кохана?

- Так, але потім признав, що я просто дуже схожа на неї.

- Хм, дивний збіг обставин. Темрява перенесла юнака в світ де живе копія його загиблої дівчини.

- Мені також це видалось дивним, - здвигнула плечами Морана, - але думаю в усьому є якийсь сенс і ми про нього згодом дізнаємось.

- Ніколи не чув про такий світ, - продовжив аналізувати почуте від студентки декан, - потрібно розпитати про нього детальніше в хлопця, з загального опису там не має магії, але ж заклинання він використав, тобто вона або під забороною, або розкривається в обмеженої кількості людей. До нас вже потрапляли люди з інших світів, але в усіх випадках вони були магічними. Шкода, що ми досі не навчились будувати нормальні переходи навіть в межах одного королівства, що тут говорити про подорожі світами.