Глава 13

Знову Морана прокинулась в лазареті… дівчина зітхнула - скоро таке може стати правилом в її новому житті темної чародійки. Самопочуття було нормальним, на дворі займався світанок, перші ніжні сонячні промінці, обережно заглядали у вікно, не наважуючись витягувати людей з нічних подорожей сновидіннями. Біля ліжка дівчини, на кріслі, спав Деміан. А він тут що робить?!

До кімнати заглянув черговий цілитель:

- О, прокинулась, - пошепки сказав він і, підійшовши, почав оглядати дівчину, - все гаразд, ні внутрішніх, ні зовнішніх пошкоджень не має.

- А чому магістр тут?, - також тихо поцікавилась Морана.

- Бо магістр приніс тебе після сильного темномагічного викиду енергії і дуже хотів першим дізнатись, що ти в нормі і почути пояснення, - сказав Деміан, розплющивши очі. - Морано, що там сталось?

Цілитель направився на вихід, але на мить зупинився біля декана і провів над ним руками, скануючи ауру та перевіряючи канали.

- Знову перенапруження каналів, - похитав головою чоловік, - старший магістр Сторн, я б радив вам відпочити і, по можливості, обмежити такі великі навантаження з потоками сили. Я розумію, що ситуація була екстреною, та й резерв у Вас знову збільшився, але колись може не пощастити ж...

- Так, дякую, я розумію, - відізвався Деміан не зводячи очей з Морани, через що та зашарілася, розуміючи, що перевантаження каналів магістра - це явно її вина.

Коли цілитель вийшов Деміан повторив своє питання:

- Морано, що там сталося?

- Ми поверталися з трактиру, побачили спалах світла і почули прохання допомогти, бойовики пішли глянути і знайшли в кущах хлопця, він весь був побитий і в підпалинах, ми понесли його в лазарет, але дорогою він помер…

- Помер? Морано, але той хлопець біля якого ти стояла був живим... навіть не піднятим мертвяком, тоді б я зрозумів ще викид темряви, але ні, він був саме живим.

- Розумієте..., - дівчина почала підбирати слова, - це досить дивно, але Темрява покликала мене, щоб я забрала звідти душу цього Олекасаандра, вона сказала, що він її загубив при переході в наш світ і тому помер, але йому ще не час.

- Тобто Темрява сказала?, - декан все більше дивувався і почав хвилюватися за самопочуття дівчини, такі дивні речі вона говорила.

- Так, вона і в минулий раз зі мною говорила і вивела з того океану енергії, я не можу цього пояснити, тому змовчала, думала це прояв бурхливої уяви в важкій ситуації.

- Розкажи детальніше, що саме вона сказала тоді і зараз.

Морана пересказала все магістру і замовчала, чоловік сидів в кріслі і похмуро обдумував її слова.

- Магістр Сторн, я ще хотіла сказати - пробачте, Ви знову через мене ризикували...

Декан піднявся і почав нервово ходити кімнатою:

- Ризикував, і далі буду, не в цьому справа... як ти не розумієш, ти могла загинути. Ти навіть не уявляєш, що я відчув коли тебе викинуло з реальності. А коли після просторового переносу побачив той кокон темряви, то думав вона тебе поглинула. Тепер ще й ці розмови з Силою чи взагалі з самою Темрявою, ніколи про таке не чув… Добре відпочивай, завтра побачимось.

І декан не дочекавшись відповіді одразу вийшов з палати. А Морана дивилась на зачинені двері і запитала в нікуди:

- Відчув коли викинуло з реальності?!.. Після просторового переносу?!..

І не отримавши відповіді відкинулась на подушку, що ж це за зв'язок в них формується, якщо наставник відчув її перехід у темряву і не роздумуючи перейшов просторовим переходом до неї, та й її сила знову пропустила чоловіка... стільки запитань, а дізнатись не має в кого. От би хоч з тіткою поговорити, вона завжди її вислуховувала і підтримувала, як там вона сама вдома, як же ж сумно без рідної людини.
 

Через годину в кабінеті директора декан Сторн сидів з тим за столом, з чашкою кави в руках, продовжуючи розмову:

- Архимагістр, ви ж добре розумієте, що такі викиди дуже небезпечні. Я ніколи не чув про розмови з Силою чи Темрявою. Морана не збрехала, вона дійсно все це сприймає як факт, і якщо відкинути можливість психічного розладу, а його наші цілителі не встановили, то виходить все це правда.

- Так, я розумію твої хвилювання, - покивав старий чародій, - але зараз ми можемо лише спробувати навчити її всьому, що знаємо самі, та спостерігати за дівчиною.

- А якщо наступного разу мене не буде поруч?! Вона ж може загинути!

- Взагалі-то тебе і цієї ночі не було поруч, але чомусь ти з'явився біля неї одразу, як Морана потрапила в біду. Нічого не хочеш мені сказати?

- Так а що тут скажеш?, - похмуро глянув магістр на директора, - я підозрюю, що при переплітанні енергії між нами сформувався зв'язок, її сила признала мою, і я тепер відчуваю коли їй загрожує небезпека.

- Ти перейшов просторовим порталом коли відчув небезпеку, це не проста нитка зв'язку через енергію.

- Та знаю я,- з легким відчаєм у голосі сказав молодий чоловік, відкидаючись на спинку крісла, - але не розумію чому так, я навіть не думав про небезпеку коли переходив до неї, інстинкти спрацювали, просто розумів що маю без затримок їй допомогти.

Старий архимагістр похитав головою:

- Деміане, таке сильне відчуття одне одного дуже корисне при роботі наставника, але чи не має під цим всім чогось більшого?

- Не хочу обманути ні Вас, ні себе, тому просто відповім - не знаю, хоча хотів би просто все заперечити, - тихо відповів магістр Сторн.

- А вона?

- Думаю аналогічно все сприймає, але зараз акцент все одно буде робитись на підготовку Морани, її безпека важливіша за всі незрозумілі внутрішні переживання, а далі Доля сама все розставить на свої місця.

- Так, - кивнув старий чародій, - тут ти правий. Добре, з цим питанням вирішили наче. Ти хлопця провідав?

- Так, він не приходив до тями, але всі розриви в аурі підлатали, рани залікували, жити точно буде, - відповів Деміан.

- Дізнатись би хто він взагалі такий… З слів студентів можна зробити висновок, що юнак перейшов порталом, а врахувавши розповідь Морани - що він з іншого світу. Цікаво виходить..., - проговорив директор, і продовжив змінюючи тему. - Я ще хотів переговорити з тобою про позапланову практику бойових кулаків, яку ми обговорювали на нараді, ти визначився вже певно, маєш кого виставити з старшокурсників?...