Глава 11

Перші декілька днів після лазарету Морана більшість часу проводила в своїй кімнаті, необхідно було дочитати книги і повернути їх до бібліотеки, адже далі має початися робота з навчальною літературою. Дівчина по декілька годин працювала зі своєю енергією, їй потрібно було навчитись відчувати її рух каналами, для подальшої активної роботи. В книгах увагу акцентували на медитаціях та самовдосконаленню, чародійка намагалась виконувати всі зазначені інструкції і навіть почала розрізняти границю свого резерву… їй чомусь здавалось, що це не крайня межа… приємно звісно, що магістри так позитивно відзиваються про об'єми енергії, які може вмістити її тіло, але тренуватись потрібно буде, та й під час таких медитацій Морані здавалось, що вона краще починає розуміти сама себе, наче по троху відкриваються потаємні двері в глибини її сутності.

Трояна з дівчатами декілька раз заходили в гості, вони теревенили про різні дрібниці і смакували трав’яним відваром, який так майстерно готувала Морана. Кликали навіть погуляти містом, але дівчина вирішила, що прогулянки можна перенести на час після іспиту.

Приходила декілька разів і пані Саманта, що сиділа в приймальні директора. Під час другого візиту жінка поцікавилась самопочуттям дівчини і додала:

- Морано, розумієш, в нас ще не було такого випадку, щоб стільки різних нетривіальних речей об’єдналися в одній особині. Тим паче, ти сама пам’ятаєш, що сталось в кабінеті директора при твоєму розблокуванні. От мене і відправляють тебе перевіряти, бояться, що щось піде не так, а ніхто не помітить.

- Та я розумію, але таке відчуття, що за мною спостерігає багато людей, а я маленька комашка, яка не знає де від них сховатись, - посміхнувшись пояснила дівчина.

- Ну, тут нічого не поробиш, от пройдеш іспит, магістри розберуться точно з типами магії в тобі, от тоді може простіше буде, - знизила плечами Саманта, - о, доречі, мені сказали повідомити, що чекають тебе на початку наступного тижня, якщо самопочуття нормальне, там потік абітурієнтів трохи меншим стане і магістрам простіше виділити достатньо часу на твою перевірку.

Морана з розумінням кивнула, погоджуючись з помічницею директора.

Дуже хотілось побачити Деміана, було трохи ніяково за свою реакцію на нього, але Морана добре обдумала всі події і вирішила на впадати в емоційну ейфорію від проявів уваги до неї декана, адже ніяких активних дій чи конкретних фраз з його боку не було, а ставати фанатично закоханою прихильницею в плани юної темної не входило. Нехай все розвивається так як має бути, якщо їх долі можуть переплестися, то так і станеться, а от в плані формування пари чи ділового співробітництва, це покаже час. Робота з внутрішньою силою допомогла стати більш врівноваженою та спокійною, що позитивно вплинуло на прийняття таких раціональних висновків.
 

На другому тижні, роботи приймальної комісії, Морана дочитала всю літературу з бібліотеки і вирішила, що певно вже можна йти на екзамен, якраз після нього вона віднесе ці книги і візьме матеріали для навчання.

Прийом абітурієнтів проходив в центральному корпусі академії. День видався прохолодним та похмурим, наближалась осінь, тому Морана одягла свої шкіряні обновки, заплела тугу чорну косу, з посмішкою згадуючи час, коли в дитинстві тітка мусила постійно підстригати їй волосся через її забави, і пішла на іспит.

В холі першого поверху було досить людно, з десятком абітурієнтів прийшли їх родичі, друзі, всі намагались підтримати дітей та голосно перемовлялись проявляючи занепокоєння. Дівчина зайняла чергу і з зацікавленням розглядала оточуючих. Серед майбутніх першокурсників крутилось декілька більш дорослих хлопців, чомусь здалось, що вони з бойовиків, так як ріст і комплекція у всіх була схожою на статуру Борея та його одногрупників, з якими вже двічі спілкувалась дівчина в компанії з Трояною. От один з старших запримітив Морану, дівчина самотньо підпирала одну з стін холу, показав на неї товаришам і втрьох вони направились в її сторону.

- Привіт, на іспити прийшла? Може чимось допомогти, проконсультувати?, - почав з широкою посмішкою рудий здоровань.

- Ми тут навчаємось, все знаємо, багато чого вміємо, - продовжив його товариш.

- Ні, дякую, думаю з очікуванням своєї черги я й сама добре впораюсь, - посміхнулась Морана.

- Ну, з нами очікування стало б продуктивнішим, ми можемо розповісти що буде на іспиті, - не заспокоювався рудий.

- Ще раз дякую, але - ні, - твердо відповіла дівчина.

- А може після іспиту прогуляємось, академію тобі покажемо, а то ти одна зовсім, - продовжив обирати варіанти для подальшого спілкування один з хлопців.

- Я думаю їй є з ким академію дивитись і гуляти, - прозвучав поруч голос Борея. Морана і хлопці повернулись і побачили старшокурсника, який обіймав Трояну.

- О, Борей, це ваша знайома? А ми все думаємо чого така симпатична дівчина сама стоїть, виявилось друзів чекає, - знову почав шкіритись рудий.

- Так, Матеусе, ви все вірно підмітили, вона чекала на друзів.

Здоровань перевів погляд на Морану, ще раз оцінюючи пройшовся по її фігурі і підморгнувши сказав:

- Крихітко, наша пропозиція залишається в силі, гуляти можна не лише академією і не обов'язково сьогодні.

- Дякую, але вимушена відмовити, гарного дня, - попрощалась Морана.

Хлопці коротко попрощавшись, пішли далі полювати на самотніх першокурсниць.

- Ми прийшли підтримати тебе, згадали, що вчора ввечері ти сказала, що плануєш йти на іспит, - сказала Трояна, - а на цих балаболів не звертай увагу, вони кожного року так ходять знайомитись, але завжди залишаються з носом.

- Дякую за підтримку, - посміхнулась Морана.

Пройшло зовсім небагато часу, друзі лише встигли домовитись про похід до кафетерію після екзамену, як підійшла черга Морани заходити до кабінету з приймальною комісією.
Дівчина зайшла причиняючи двері і привіталась назвавшись.

- Морано, як ти почуваєшся, енергія стабілізувалась вже, готова проходити випробування?, - поцікавився архимагістр Тордон.