Глава 10

- О, прокинулась нарешті, - голос був занадто гучним, а світло, яке лоскотало повіки дуже яскравим.

Морана зморщивши носа спробувала розплющити очі - невдало... перечекала трохи і з другої спроби змогла таки привідкрити ліве око, за ним, через короткий проміжок часу, відкрила й праве. Коли обриси предметів навколо перестали розпливатися і тінями танцювати в яскравому світлі, дівчина змогла розрізнити Трояну, яка сиділа на стільці поруч з ліжком. Штори в кімнаті було закрито, але поверхні майже всі були білого кольору, і навіть невеличкого освітлення достатньо було щоб створити дискомфорт для виснаженого мозку та перенапружених очей, які так комфортно себе почували зовсім недавно в повній темряві під час сну.

- Добряче ж ти мене налякала, - розповідала подруга, певно початок Морана пропустила, - я одразу як зрозуміла, що тебе ні в корпусі, ні в кімнаті не має, пішла до архимагістра, а в нього там меблі замінюють і він спокійно так каже: "З нею все гаразд, був викид сили після зняття блоку, зараз Морана в лазареті". Ну я одразу сюди, а тут ти в такому вигляді, жах.

- В якому такому, - злякалась Морана, - щось змінилось?

- Ні ні, не хвилюйся, ти просто сильно виснажена, через великий викид енергії, - замахала руками Трояна, - ну подумаєш, синці під очима, шкіра бліда та осунулась трохи, це все ми виправимо.

Морана зітхнула і знову прикрила очі, голова почала боліти через світло та шум, який створювала подруга.

- Ой, тобі відпочивати ще треба, я зараз передам черговому, що ти прокинулась, і вони тобі щось обезболююче принесуть, а я поки в гуртожиток, сьогодні дівчата приїздять, я вас потім познайомлю, - швидко проговорила Трояна і вискочила за двері.

Черговий цілитель приніс дівчині ароматний заспокійливий відвар, в ньому Морана розпізнала такі рідні аромати ромашки, м'яти та долиниці, які допомагали від головного болю та розслабляли судини. Після відвару вона майже одразу заснула.
 

Наступного разу прокинулась вже вранці, в тілі відчувалась легкість, як після чудового повноцінного відпочинку, нічого не боліло і не заважало. Прислухавшись до себе Морана зрозуміла, що її переповнює сила, рухається по тілу, живить кожну клітинку, і тепер вона була дорослою сильною чорною пантерою, яка ніжно муркотіла господині, але при цьому готова була розірвати будь кого, хто спробує зашкодити Морані. Дівчина і її дар прийняли один одного, Морана посміхнулась і торкнулась рукою сонячного сплетіння, тепер вони єдині і це відчуття було дуже приємним, ніби вона нарешті стала собою, повноцінною, такою як мала б бути вже давно, але не розуміла як.

Швиденько зібралась і вийшла за двері, але цілитель її перехопив і повернув в палату щоб оглянути.

- Хм, взагалі ніяких внутрішніх проявів недавнього виснаження, лише ззовні видно, що був сильний стрес для організму, - сказав цілитель, - дуже дивно, як ти так швидко відновилась, не розумію. Але все в нормі, тому можеш повертатись до гуртожитку, завтра вже починаються вступні іспити, але я радив би проходити їх мінімум через кілька днів, потрібно щоб точно завершилась стабілізація енергетичних потоків, в тебе дуже різко збільшився внутрішній резерв і перші дні ще можуть бути збої.

- Як це завтра іспити?, - здивувалась дівчина, - ми ж знімали залишки блоку в середині тижня.

- Так, потім ти три дні проспала, організм перелаштовувався, щоб сила могла вільно рухатись каналами, це була важка для нього робота, ви впорались, але сил це забрало багато і після того магічного сну ти знову заснула ледь прокинувшись. Ось за цю ніч, ти вже відпочила повноцінно, а враховуючи повне прийняття сили, то і почуваєшся добре. Хоча як на мене, все одно все пройшло дуже швидко, завжди залишаються наслідки після зняття блоку, - пояснив хитаючи головою цілитель.

Подякувавши дівчина повернулась до гуртожитку. Там зайшла до Трояни і теж подякувала подрузі за підтримку. Та розцвіла посмішкою і потягнула Морану знайомитись зі своїми однокурсницями.

Ані та Бета були сестрами, схожими одна на одну як дві краплі води, але з кардинально різними характерами, які підкреслювали вибором вбрання, зачісками, кольором пофарбованого волосся та макіяжем. Ані спокійна та ніжна блондинка приймала свою сутність відьми як дар природи, відчувала рослини і володіла магією вітру. Її сестра Бета - різка та прямолінійна брюнетка, вважала, що відьмою її зробили темні сили для боротьби з усілякими монстрами та негідниками, її стихією був вогонь. Дівчата привітно зустріли Морану і з задоволенням просиділи весь вечір розповідаючи цікаві історії та вибудовуючи плани на навчальний рік.

Виявилось, що темний в них лише батько, а матір - стихійник-універсал, от вони і успадкували таку цікаву комбінацію сил.

За годину до опівночі в кімнату до дівчат постукав Борей, який не знайшов Трояну у себе і здогадався де її можна пошукати. Симпатичний спортивний юнак привітався, і посміхаючись невідривно дивився на свою дівчину. Він мав приїхати лише через кілька днів і щаслива Трояна кинулась в обійми коханого, вітаючи того палким поцілунком. Вони швидко попрощались з дівчатами і втекли до Трояни в кімнату.

Морана ще трішки посиділа з сестрами та попрощавшись повернулась до себе. Біля дверей кімнати на неї чекав сюрприз, у вигляді магістра Сторна, що підпирав стіну і явно очікував її повернення.

- Доброї ночі, старший магістр Сторн, - привіталась наблизившись дівчина.

- Доброї ночі, Морано, - відлунням відізвався магістр, - я вже думав, що ти не прийдеш сьогодні до себе.

- З дівчатами засиділась, - зашарілась Морана, - я ж не знала, що Ви на мене чекаєте тут.

- Запросиш?, - магістр кивнув на двері.

- Так, прошу, а... яка причина вашого візиту, - вирішила все ж таки запитати дівчина.

- Не турбуйся, я не довго, - посміхнувшись відповів магістр Сторн, - комендант знає, що я зайшов провідати тебе і сказати пару слів, до опівночі встигну покинути ваше крило.