Глава 6

- Морано, ти не хвилюйся, темних чародіїв в наш час не знищують, просто люди бояться таких незвичайних здібностей, - сказала Хальві, поки вони йшли вулицею назад до трактиру, - та й свої плюси в цій ситуації є, адже темних дуже мало і їх послуги дорого коштують, тому в тебе, після завершення навчання, завжди буде вдосталь грошей.

Дівчина похмуро слухала слова тітки і йшла опустивши очі, стискаючи в долоні тимчасовий знак абітурієнта, виданий директором - символ початку шляху, у вигляді роздоріжжя, на круглій основі, яку було розділено на дві секції по принципу "коло в колі" - ззовні знаходився синій колір, що символізував магію загалом, а в середині - блакитний, його засновники академії вважали кольором ілюзій.

- Зараз заберемо трави, продамо їх, купимо тобі необхідні для навчання речі і підемо заселятись до гуртожитку, - продовжувала тітка. - Просто чудово, що академія надає стипендії студентам з сильним даром, тоді дітям не потрібно турбуватися про підробіток для здійснення необхідних закупів, а можна повністю присвятити себе навчанню.

- Угу, - мугикнула Морана, - лише навчання і залишається, товаришувати зі мною тепер ніхто не буде, навіть Парася з Митком мене знати не захотять.

- Та що ти таке кажеш, сильний маг, з гарними перспективами в майбутньому, в тебе буде багато друзів, та й так ти в мене дівчинка активна та компанійська, люди самі до тебе потягнуться, навіть звертати увагу на магію не будуть, - через таке негативне бачення майбутнього дитиною Хальві занервувала ще більше, що проявилось через пришвидшення мови і емоційність фраз. Дівчина це помітила:

- Добре, - зітхнула Морана, - не хвилюйся ти так, того що є, я вже змінити не можу, та й дійсно дар потрібно вміти контролювати, буду навчатись, а там побачимо як складеться майбутнє, як ти мені завжди казала - "основні події відмічає Доля в нашому житті, фіксуючи їх в певних точках, а дороги, якими ми можемо до них прийти, обираємо ми самі...", от і прийму те що відмінити не можна, при цьому спробую взяти від цього все саме позитивне.

- Розумниця ти в мене, вже така доросла, - зітхнула тітка, обіймаючи Морану.

В трактирі на них чекали, Марічка накрила стіл, її син Марко повернувся з тренування, і теж нетерпляче поглядав на двері в очікуванні подруги, мати розповіла, що дівчинка в академію вступати має.

- О, повернулися, ну як все пройшло?, - радісно звернулась до Морани з тіткою господиня гостинного двору. - Я м'ясце з овочами приготувала та сирники, які Морані так подобаються, сідайте до столу.

- Дякуємо, - відповіла дівчинка і показала знак абітурієнта, - ось, прийняли мене до академії, іспит ще потрібно пройти, але лише щоб визначити типи підконтрольної магії, а дар виявили сильний... я - темна чародійка.

Марко, що з зацікавленням дивився на знак в руках Морани, пережовуючи сирника, перевів на дівчинку здивований погляд і відкрив рота, з якого одразу випав тільки-но відкушений шматок.

- Так, Марко, я - темна, так що зрозумію, якщо ти не захочеш мене знати, - сумно додала Морана.

Жінки насторожено переглянулись і мовчки дивились з хвилюванням на дітей.

- Та ти що, це ж надзвичайна новина, ти будеш крутою магічкою, що знищуватиме різних неживих та монстрів, тебе всі будуть боятися і поважати, - швиденько заперечив Марко проковтнувши залишок сирника в руці, і тихенько підкинувши шматок, що випав, трактирному коту, - це навіть почесно товаришувати з таким магом, а ти ще й казала дар сильний... ух, круто, може взагалі підемо разом бити монстрів, як тільки ти вивчишся, а я завершу тренування і стану сильним воїном.

- Еге, куди це ти зібрався, монстрів вони бити підуть, для такого не лише навчитись потрібно, а ще й вирости та досвіду набратись, - вперши руки в боки суворо сказала тітка Марічка, а Хальві з полегшенням видихнула, наче добре ж все, хлопчик навіть підтримав її дитину.

- Ти справді так вважаєш?, - майже пошепки запитала Морана, не зводячи очей з Марка.

- Угу, - хитнув головою хлопець і щиро посміхнувся.

Поки обідали повернувся Микей і втішив всіх новиною:

- Я домовився з знахарем на Вишневій вулиці, йому якраз трави потрібні, він великий список передав, щоб ти все одразу підготувала, ось, - чоловік простягнув Хальві шмат паперу, - свій товар я продав, так що ввечері можемо вирушати додому. А ви як сходили?

- Вдало, Морану приймають до академії, в неї сильний дар виявили, тип магії на іспиті визначатимуть, але допуск на заселення в гуртожиток вже є, та й стипендію директор пообіцяв, - похвалилась посміхаючись знахарка. - Зараз ми швиденько трави продамо, та візьмемо дитині все необхідне для навчання, проведу її в гуртожиток, та й поїдемо.

- О, чудово, тоді я пообідаю і піду подрімаю перед дорогою, - зрадів Микей, і додав звертаючись до дівчинки, - вітаю тебе Морано, станеш відомою чародійкою, не забувай своїх в поселенні, навідуйся. Нехай всі Сили будуть щедрими та лагідними до тебе, дитино.

Хальві швидко зібрала трави, замовлення було навіть більшим, ніж привезла знахарка, воно й зрозуміло, адже зарано приїхали, проте одразу спродадуть все, без конкуренції; та поспішила з повеселілою Мораною до аптекаря-знахаря. Часу багато в аптеці не витратили, ціни вже давно було визначено на всі види трав, швиденько все передали і, отримавши гроші, відправились на закупи.

Спочатку зайшли до магазину з сумками та іншими аксесуарами. Тітка Хальві довго роздивлялась товар і з сумом сказала:

- Певно підемо в інше місце, тут ми міцних торбин не знайдемо.

- Як не знайдете?, - перед ними вискочив низький вусатий дядечко, чимось схожий на кульку, певно господар крамниці, - в мене найкращий товар в Ніленосі, ось погляньте стіжечки рівнесенькі, тканина міцна – ножом ріж і витримає!

- Я ж бачу, що не оброблено зіллям ваш товар, а дитина в академії навчатиметься, там і слиз кислотний може бути, і практика з вогнем, і виїзні заняття в негоду.