Глава 2

- Морано, йди сюди, де ти поділась?, - прокричала Хальві. Мале бісеня знову кудись полізло, а їм треба вже йти до лісу, скоро вже вечір, а довгоплин збирати треба коли останні промені сонця торкаються землі, інакше вся сила з темрявою в землю піде.
Дівчинка зістрибнула з яблуні в саду і помчала посміхаючись до жінки. Хальві посміхнулась у відповідь і обійняла малу, скуйовдивши коротке волосся, яке Морані довелось вкорочувати, після того як вона набрала в лісі будяків в нього, пробираючись в пошуках скарбів в глибокий рівчак, з місцевими бешкетниками, нажаль колотуни розібрати не змогли і чорне, мов воронове крило, покошлане волосся довелось обрізати.

Поки йшли лісом до поляни з струмком, де ріс довгоплин, і дівчинка бігала поміж дерев, щоб скинути надлишок енергії і з дитячою цікавістю заглядаючи у всі дупла, Хальві згадувала ту морозну ніч коли знайшла її. Дійсно, Морана стала подарунком Долі для жінки, як часто говорили в селі, дівчинка змогла заповнити порожнечу, яка багато років роз'їдала знахарку з середини. Хальві навіть помолоділа за останні роки, зморшки почали розгладжуватись, спина та ноги перестали боліти, чародійка ніби заново почала жити, у всіх хто володіє даром вік не такий вже й короткий, хоч у знахарки магія не така й сильна, але прожити вона мала більше сотні років, а в своїй тузі вже на сьомому десятку виглядала, як стара бабця.

В ту морозну ніч, як тільки Хальві взяла дитину на руки, вона поспішила назад в село. Довго грюкала у ворота старости поки той прокинувся і вийшов:

- Хальві? Доброго ранку, що сталось?, - запитав чоловік підперезуючи наспіх одітого кожуха.

- Там на обоз якийсь напали, все розбите, кров, мертвих багато..., - почала швидко говорити жінка.

- Зачекай, не трескоти так, де напали?

- На дорозі біля лісу, я за сушняком пішла, дрова закінчуються, а там таке жахіття, і ще ось..., - і жінка показала згорток з дитиною.

- Дитина? Хм, тканина добротна така, певно не з простих..., - староста подумав хвилину і додав, - йди додому з нею, зараз скажу сину, він вам дров привезе, а Орися молока свіжого націдить, сидіть в теплі. Ми глянемо, що там на узліссі, якщо все як ти кажеш, відправлю вістку магічним посланцем в місто, нехай висилають когось розбиратись з цим всім, нам тільки розбійників біля села не вистачало.

Жінка подякувала і пішла зі своєю знайдою додому. Слідчі з військовими прибули швидко, місцеві за той час відтягнули вози та тіла з дороги, але всю картину кривавого побоїща староста одразу зафіксував кристалом пам'яті і направив в місто з запитом, все як вимагали правила в таких незвичайних ситуаціях.

В домі жінка розвинула дитину, перед нею лежала маленька дівчинка, на ній була тепла дорога сорочка та срібний медальйон, на якому з обох сторін було нанесено чорним незнайомі символи. Внизу блакитного покривала, серед золотого орнаменту, було виведено гарними літерами "Морана", Хальві вирішила, що це ім'я дівчинки. Коли прибули слідчі, жінка розповіла все що бачила, показала дівчинку і кулон з покривалом, ті все записали і сказали, що повідомлять коли дитину заберуть родичі, які мали б відгукнутися після того, як в усі відділки по країні поступить інформація про розорення каравану та знайдене дитя. Але час йшов, малу не забирали, староста кілька разів в перші два роки робив запити в Ніленос, найближче до них містечко, і навіть в столицю, але Морану ніхто не шукав, і дівчинка залишилась жити з Хальві.

Обережно збираючи довгоплин жінка розповідала малій дівчинці як з тим потрібно поводитись і в які еліксири потім потрібно додавати. Морана завжди з зацікавленням слухала про трави і бралась допомагати Хальві вже з п'яти років. Набравши у невеличку верету достатньо довгоплину вони поспішили додому, надворі вже стояла ніч, хоча земля вже почала достатньо прогріватись, вказуючи на близьке літо, але ночами ще було прохолодно, та й затримуватись не варто було, хижаки хоч і не підбирались близько до села, але в лісі були, навіщо випробовувати Долю.

Коли прийшли додому, побачили, що на порозі лежав досить великий заєць.
- О, тітко Хальві, дивись, Чорний знову приходив, - зраділа дівчинка, і з сумом додала, - знову ми його не побачили.

Чорний вовк, що врятував тоді Морану від холоду, неодноразово приносив здобич до їх дому. Все почалось після від'їзду слідчих та військових з села, які перевіривши ліс, не змогли знайти слідів табору розбійників, як з часом вирішили, то були гастролери-бандити, або взагалі на обоз було замовлено кривавих найманців не просто задля поживи, а ще й щоб добути якусь конкретну річ, можливо цінний артефакт, що ті перевозили, чи ще що. Так ось, вовк приблизно двічі на місяць приносив якусь здобич до будинку знахарки, були серед дарів хижака і зайці, і молоді косулі, і малі кабанчики, благо дім стояв на окраїні села, і в темряві хижак міг непоміченим підійти до порогу і повернутись до лісу. Кілька разів вони помічали його, коли вовк через сад повертав вже від дому назад, але напряму побачитись не вдавалось, а перші рази жінка взагалі не могла зрозуміти від кого такі подарунки.

Вдома розклали підсихати довгоплин і заварили ароматний відвар з травами, яким смакували з домашніми сирними пирогами, які напекла Хальві, обговорюючи дивну поведінку вовка та те, які ще трави та коріння потрібно зібрати до приходу літа.