Бонус.

Історія про Світлотінь завершена, та маю для моїх дорогих читачів невеличкий бонус.

Ми з одногрупниками нудилися перед дверима аудиторії в очікуванні нашого любого чорта, чи то пак, лорда. Лорда Ліннона. А чортів екзамен по магії мінералів, останній у цьому семестрі, найскладніший і, якщо не здам, то канікули тю-тю. Буду корпіти у бібліотеці, поки все не вивчу, та хіба ж можливо знати усе?

Поруч топчеться, мнучи у руках конспект та кусаючи свої гарненькі губки, моя люба подруга Уна. До речі, зараз усі одногрупники – мої гарні друзі. Та все ж русалка та однорогий, з якими довелось стільки усього пережити – найближчі. Ян здається спокійним, та очей не відриває від довідника, мабуть, повторює, зосереджений, між бровами зморшка навіть прполягла. Та й усі якісь невеселі, усім хочеться хоч невеличкого, та відпочинку від трудів праведних, чи то пак, навчання безпросвітного. Канікули нам пообіцяли лише тижневі, і, за правилами Академії, додому нікого не відпускають. Та перед сесією лорд Ліннон сам викликав мене, щоб повідомити: мої друзі з Венери-Торг запрошують мене, Уну, Януара та Принца Ночі у гості, запит від королевського двору, тож відмахнутися від нього незручно, та ще й доставив запрошення сам Лей Дукей, мій принц, володар Темного континенту. Зважаючи на все це, лорд дав згоду, та поставив умову: ми успішно здаємо усі заліки та екзамени, без перездач, ще й без нарікань на поведінку. Це реально?

Ну, до останнього екзамену ми якось доповзли, та через це ще тяжче буде, якщо завалимо останній. Я важко-важко зітхнула.

- Сень! – стрепенулася Уна. – Не здам я цю кляту магічну мінералогію! Не здам! Усіх вас підведу!

- Та чекай. Хтозна ще хто підведе. Я з тридцяти білетів визубрила лише... вісімнадцять.

- Я й того менше... Сень, сонечко, подружка найкраща у світі...

- Що ти хочеш? – підозріло звузила я очі.

- Ти ж можеш... Пересунь білети місцями, щоб дванадцятий лежав першим зліва угорі, га?

- Уно! Ти ж знаєш, що за поведінку мене по голівці не погладять!

- Сень, дорога моя, ніхто й не помітить! У тебе ж такий дар, що навіть лорд Ліннон та леді Евгена не в змозі побачити, коли ти перетворюєшся у тінь!

- Ні!

- Ну будь-ласочка! Інакше – все, я пропала...

Дивлюся у чисті жалібні очі русалки і розумію, що відмовити їй просто неможливо. Добре, заодно і собі підберу потрібний білетик.

- Добре, - погоджуюсь вголос. – Та тільки тому, що я тебе дуже люблю!

Очі Уни відразу перетворюються у сяючі та щасливі, і вона, стиснувши кулачки, дрібно стрибає на одному місці:

- Я теж!.. Я просто тебе обожнюю, Сень!

З-за плеча виглядає голова Яна з його довгим світлим волоссям:

- Сенечко, а слідом за вісімнадцятим білетом покладеш десятий, добре?

Та що ж це таке? А я гадала, що він все вивчив, лише повторює...

- Добре, Сенечко? – повторює однорогий.

- Та куди ж тебе дінеш? Добре.

- А наступним нехай лежить білет під номером один, - це вже принцеса Ані. – Бо я тільки перший вивчила...

- А у правому куточку знизу хай буде тридцятий! – голос Крута. – Я ззаду вчити починав!

Дивлюся, а мої любі одногрупники вже вистроїлись один за одним, і останнім – мале чертеня Гур. Очі благальні, сповнені надії. І що мені робити? І, думаєте, це вперше? Еге ж. І я, киваючи, приймаю «замовлення».

- Доброго ранку, студенти! З останнім екзаменом вас! – лорд Ліннон з текою у руці вітає нашу групу.

Студенти дружньо відповідають і виглядають вже не такими нещасними, як тільки-но. Заходимо за преподом до аудиторії, чекаємо, поки він розкладе екзаменаційні білети.

- Шановний лорд Ліннон, можна запитання? – чую голос Вольдемара Ріввека.

Лорд піднімається і стає перед студентами, відповідаючи на численні запитання, а я тінню лину до столу та «тасую» білети, як треба. Знаю, що недобре вчиняю. Та що ж робити? Я так хочу побачити Лея! Так хочу знов на Венеру, де мене чекають друзі! Так хочу на канікули! Я все вивчу. Потім. Та й товаришів підводити гріх.

- Більш запитань немає? Тоді починаємо екзамен. Хто бажає першим? – лорд Ліннон повертається до столу. Не бачив, та здогадується, що Сень знов «чарувала» над білетами. Прослизає думка: узяти зараз, перемішати їх ще раз. Та не хочеться псувати студентам канікули. Вони ж непогані діти, добрі, віддані, людяні – це головне! А те, що трохи ледаченькі... Як звичайні студенти. То не страшно, все вивчать, час є. – Світлотінь? Добре, прошу до столу...

Дорогі друзі! Якщо вам сподобалась історія, зайдіть на мою сторінку та натисніть "Відстежувати автора" у верхньому куточку справа, щоб отримувати оповіщення про нові цікаві історії. Сподіваюсь, що не забули й натиснути «Подобається»?

Запрошую до читання! ! "НАРЕЧЕНА для ЛЮЦИФЕРА" - чарівна історія кохання!

Анотація.

Щоразу, коли наближується Апокаліпсис, Сили Світла віддають у жертву Люциферові найчистішу душу. Князь Темряви бере дівчину за дружину і п’є її Світло, поки висушить до кінця. На цей час на Землі встановлюється рівновага. Все б нічого, та душа приреченої, залишившись без Світла, втрачає безсмертя і розвіюється. Цього разу вибір впав на мене…