Глава 35. Я – Світлотінь. Частина 2.

Тільки захист, накладений світлим принцом, мабуть, все ще діяв, тому що спроби ці були абсолютно безрезультатними.  Він зніяковів під загальними поглядами та залишив в спокої дверну ручку.

 - Зрадник!  - підскочив до нього Вольдемар.  - Та я тебе!..

Бастард замахнувся.  Його зупинила тверда рука Ліннона.

 - Заспокойся, ти не можеш чинити самосуд!

 - А суд не передбачає покарання за підлість!  Та я його вбивати і не збирався.  Так, перетворив би в...  жабу!

 - А ти вмієш?  - здивувався Крут.

 - Навчився б заради такого випадку, - Вольдемар зло стиснув кулак майже у носа напівгнома і знехотя відійшов.

 - Прощена неділя зрадників не стосується, - крутнувся на підборах Крут Даст.

І все.  Всі ніби забули про маленького переляканого Гліка, що злобно поглядав на небажаючі відкриватися двері.  Всі відвернулися від нього і заговорили про своє.

 - Ти так і не пояснила, Світлотінь, якщо світлий принц все ж знайшов тебе, то що ж сталося далі?  - звернувся до мене лорд.

 - А далі, коли я залишилася зовсім одна, але не скорилася, принц вирішив мене вбити, та тут з'явився Принц Темряви і врятував мене.

 - Твій викрадач?  - здивувалася леді Євгена.

 - Так, мій викрадач і рабовласник.  Нам багато довелося пережити разом і його ставлення до мене і моїх друзів круто змінилося.  Про це я теж розповім іншим разом.  Використовуючи просторову магію, Вей Дукей загнав нас з принцом в смертельну пастку, і тоді з'явилися ангел і демониця, мої тато і мама, вони і врятували нас.

Лорд шанобливо вклонився в бік моїх батьків, які стояли якось надто близенько і крадькома тиснули один одному руки.

 - Головне - те, - вирішила швидше закінчити пояснення я, - що Принц Світла усвідомив свої помилки і виправив їх.  Як бачите, всі студенти на місці, всі живі.  Академія ціла.  З братом він помирився.  Всі його пробачили...

- Пробачте і ви мене, лорд... Леді...  - схилив коліно перед засновниками академії Вей.

 - Ти вважаєш, Світлотінь, він гідний пробачення?  - уважно подивився на мене Ліннон.  - Я ж далеко не повністю почув вашу історію і мені важко судити.

 - Пробачивши, ми дозволимо принцу почати нове життя.  Так буде краще для всіх, лорд...

 -Я довіряю тобі, Світлотінь.  І я прощаю вас, Світлий Принц.

 - Приєднуюся до мого чоловіка, - кивнула леді Євгена.  - Прощаю.  Хай буде світлим ваш шлях.

 - І у вас я прошу вибачення, сміливі хлопці, - звернувся принц до Вольдемара та Крута.

 - Прощаю, - посміхнувся бастард.  - Дякую за те, що допомогли зрозуміти: мені ще вчитися, вчитися і вчитися...

 - Та й я прощаю, - Крут відважив жартівливий уклін.  - Тур в пекло був вельми насичений і пізнавальний.

 - Шкода тільки, ми почали ж  з Вольдемаром і Крутом організовувати школу для молодих чортенят... - зітхнула леді Євгена.  Хто тепер цим займеться?

 - Кх-кх... - виглянуло з-за одного із столів чорне чортеня.

 - А ось Гур і займеться, - витягнув його на загальний огляд Ріввек.  - Не знаю, яким чином він за нами ув'язався, але якщо вже потрапив в академію, то ми з Крутом беремо над ним шефство.  Трохи підучимо - і в пекло відправимо, іншим науку передавати.  А потім нехай на курси підвищення кваліфікації з’являється, будемо його далі муштрувати.

Гур зітхнув, зрозумівши, що додому потрапити йому в найближчому майбутньому не світить, і поліз на вільний стілець.

 - Студент готовий, - засміялася Маргаритка.

 - Принц, лаз до пекла закрийте, будь ласка, - звернулася до Вея леді Євгена, - якщо не збираєтеся поки відправляти цю молоду людину, тобто, чорта, до місця його постійного проживання.

 - Ой, відпустіть мене додому хоч на хвилиночку, тільки рідні скажу, щоб не переживали, і повернуся одразу! - попросився чортик, смішно склавши лапки.

 - Підійди, - поманив його пальцем Принц Світла і щось прошепотів на вухо, поплескуючи по плечу.

Той згідно кивав, потім приклав руки до грудей:

 - Одна нога там, друга - вже тут, Ваша Світлість!

 - Хвилинку, леді і джентельмени... - Дукей махнув однією рукою (другою він продовжував стискати долоню Дари), і паруюча дірка рушила вперед, розпювсюджуючи запах невимкненого гриля.

Гур, склавши долоні, пірнув вниз головою в родиме пекло.  Але діра продовжувала рухатися, вона ковзнула повз парт і наблизилася до дверей.  Син гнома Гліккертаунер Діатрікс Гондуперентс смішно змахнув руками, втративши опору під ногами, і з криком пірнув униз.

Зависла тиша, яку першим порушив приголомшений Ліннон:

 - Що-о?  Так як ви могли?  Так як ви сміли?!  Поверніть негайно мого студента, поки з ним нічого не сталося!

 - Глік отримав по заслугах, лорд!  - відповів замість Принца Світла Вольдемар.  - Ми всі підтримуємо це рішення!

 - Ви нічого не розумієте!  Я - засновник академії і несу відповідальність за кожну дитину, яку довірили мені батьки!  Я і так ледве з розуму не зійшов, поки ми розшукували цю зниклу трійцю, а тепер ще й це!  Так, Глік тисячу разів неправий.  Він вчинив підло.  Але це не привід відправляти його в пекло!