Глава 34. Ангели та демони. Частина 3.

В руках Десніни з'явилося дві сфери.  Вона витягнула вперед руку і одна зі сфер почала формуватися, рости.

 - Дивись.  Якщо ти не пробачиш брата та не припиниш полювання на нього, то буде так.

Ми побачили в сфері Світлий Материк немов з висоти пташиного польоту.  Тільки тепер він був невпізнанним.  Зруйновані будинки, випалена земля.  Трупи, трупи, трупи...  Зображення наблизилося до столиці, такій же знівеченій, спотвореній війною.  На місці казкової краси Білого Замку - купа руїн.  І Вей Дукей, один, на згарищі.  Ще живий.  Але він відриває від грудей долоні, і ми бачимо там зяючу чорну діру.  Принц піднімає голову до неба... і падає навзнак на руїни.

 - Так буде, якщо ти не перестанеш переслідувати темного брата.  Проти тебе виступлять і ангели, і демони.  Твоя квітуча країна потоне в крові.  І винен у всьому будеш тільки ти.  Ти один.

 - Нехай буде так, - прошепотів Вей.  - Нічого не можна змінити.

 - А тепер дивись сюди, - Десніна простягнула другу руку.

Перша сфера розтанула, а її місце зайняла друга.  Вона також стала збільшуватися в розмірах, поки всі не змогли розглянути картинку.

Квітучий весняний сад.  Гойдалки, підвішені до вишневої гілки.  На гойдалці сидить Вей.  Важко впізнати його в цьому задоволеному життям, усміхненому чоловікові.  Поруч з ним - молода жінка.  І я впізнаю її!  Я добре знаю її!  Вона теж задоволена і посміхається.  На її руках немовля, крихітна дівчинка в рожевих пелюшках.  Гойдалки розгойдуються, створюючи враження спокою і впевненості в завтрашньому дні.  Чоловік і жінка сміються, схиляючись над чарівним дитям, що смішно морщить лобика.

 - Це теж твоє можливе майбутнє, Вей, - вимовляє Десніна.  - Ти ще зможеш полюбити дівчину і подарувати їй щастя.  Якщо тільки пробачиш зараз всіх, пробачиш свого брата, пробачиш мене і підеш.

 - Цього не може бути, - киваючи головою, відступає від сфери Принц Світла.

 - Може.  Зроби крок - і цей варіант майбутнього стане реальністю.  Нехай в цьому майбутньому у тебе буде тільки одна дитина.  Але це теж добре.  Особливо якщо ти будеш знати, що в тілі твоєї дочки до вашого світу повернуся я, твоя Десніна.  І ти зможеш подарувати мені ту любов, про яку говориш.

 - Ні-і.

 - Ти будеш любити свою маленьку дівчинку.  Ти назвеш мене Десніною і подаруєш всю ніжність, яку тільки реально уявити.

Вей Дукей розгублено хитав головою.

 - Ти казав, що мене неможливо повернути.  Але тепер ти бачиш, що навіть це можливо.  У мене буде самий люблячий, найкращий у світі батько.

 - Ні!  - Принц Світла розвернувся і в паніці кинувся бігти.

 - Ти не хочеш дати мені шанс народитися заново?  - наздогнав його розгублений голос.

Вей Дукей зупинився, опустився прямо на підлогу і гірко заплакав.  А з потоками сліз його залишали злість і ненависть, роздратування і бажання мстити.

Всі мовчки стояли, спостерігаючи за принцом.  Ніхто не чіпав його, йому потрібні були ці сльози.  Він виплакував їх за стільки років нещасного життя, за нереалізовані варіанти майбутнього, за ненароджених дітей.  Він оплакував минуле і сьогодення, убитих і тих, що вижили, прощав і просив вибачення.  І тільки хвилин через двадцять Принц Світла піднявся з підлоги.  Але це була вже інша людина.  Це відразу було видно по очах, з яких сльози вимили недовіру і втому, біль і образу, гіркоту і приреченість.

Принц підійшов до Десніни.

 - Я прощаю тебе за те, що ти обрала іншого.  Прости і ти мене.

Примарна дівчина кивнула.

 - Прощаю.

 - Я буду чекати тебе в своїй донечці.  Приходь скоріше.

Десніна посміхнулася і повільно розтанула в повітрі.

Принц Світла підійшов до Принца Ночі.

 - Я прощаю тебе, мій темний брат, за те, що ти дозволив Десніні полюбити тебе.  Ти ні в чому не винен.  Прости і ти мене за те, що я зруйнував ваше з нею спільне майбутнє.

Брати обійнялись.

 - Прощаю тебе, Вей.  Ти мій старший, мій любимий брат.  Я завжди так ставився до тебе, так буде і надалі.

Світлий принц підійшов до мене.

 - Прости мене, Світлотінь.  Прости за все, ти маєш багато за що мене прощати...

 - Виправи свої помилки, Вей, виправ хоч те, що ще можливо.  Я прощаю тебе, - і я потисла простягнуту долоню.

Принц звернувся до ангела і демониці:

 - Вибачте мене, сили світла і темряви.  Я бачу в тому, що відбувається вашу руку і дякую вам за те, що вчасно втрутилися і не допустили загибелі мого темного брата і дівчини, яку він полюбив.  У пориві гніву я хотів позбавити їх життя... Дякую вам за своєчасне втручання, - і він смиренно схилив голову.

 - Сили Світла прощають тебе, Вей, тільки ніколи більше не використовуй їх для злих справ, - відповів гордий ангел.

 - І Сили Темряви теж не використовуй для злих справ, - посміхнулася демониця.  - Ми прощаємо тебе.

Вей Дукей озирнувся, думаючи, у кого ще варто попросити вибачення.