Глава 31. Світлий Принц. Частина 5.

До сих пір я спостерігала за тим, що відбувалося, як заворожена.  І тут до мене дійшло, що лорд і леді постраждали через мене, вони не хотіли видавати свою студентку.  Який жах!  Я озирнулася на своїх друзів.  Януарій приклав палець до губ, а Уна притиснула мою голову до своїх грудей.  Великі сльози покотилися з моїх очей, падаючи на сірий камінь таємної кімнати.  Це не справедливо!  Це не правильно!  Мама, народи мене назад!

Занурившись в переживання, я пропустила другий акт трагедії, що розігрувалася на наших очах.  Коротким яскравим спалахом блискавка врізалася в Принца Світла, який не чекав нападу, змусивши його похитнутися і схопитися за обвуглену дірку на рукаві.  Це Дара, дочка бога грози, дочка Перуна Громовержця, висока і горда, немов статуя перемоги, жбурнула в нього свою вогняну зброю.  Губи нервово стиснуті, очі і самі метають іскри, кожен рух вивірений до досконалості.  Довга сукня насиченого фіолетового кольору, кольору вечірнього грозового неба, вкрита золотистої в'яззю.  Жовтий обруч на голові, підтримує пружні пасма, що вибилися з-під нього.  З неї можна було писати картини, так зачаровувала вона погляд своєю неприступною красою.  Ще дві блискавки злетіли з тонких довгих пальців.  Одна пропалила лише білий плащ, то ніби тріпотів на неіснуючому вітрі, друга дряпнула бік.

Принц відступив на пару кроків і нарешті взяв себе в руки.  Всього кілька пасів - і наступні блискавки вже не долітали до нього, а немов відштовхнувшись від пружної гуми, розверталися і летіли назад, до своєї господині.  Добре ще, що вони не могли заподіяти шкоди дочці Перуна і м'яко гасли під її руками.

Але, здавалося, розсерджена напівбогиня не може вже зупинитися.  Розряди блискавок летіли від неї в сторону противника, обганяючи один одного.  Вони були зараз не настільки потужними, як перші, але їх було багато, дуже багато.  Мов націлені голки мчали вони до свого ворога, але наштовхувалися на півдорозі на непереборну стіну і поверталися назад.  Мало того, здиблений простір все сильніше стискався навколо дочки бога, немов обіймав її з усіх боків.  Вона вже перестала метати блискавки, зрозумівши, що її магія повертається до неї ж, але раптом була піднята, немов стиснута в коконі, і здійнялася в напівпрозорій сфері зім'ятого простору, немов у величезній мильній бульбашці.  Безпорадно била дівчина по пружним стінам цього міхура, та ні звуку не долітало до наших вух.

Я в шоці кинулася було на допомогу Дарі.  Але чотири сильні руки вхопили мене за плечі і повернули на місце.

 - Але чому?!  - ридання не давали мені говорити.  - Адже принц прийшов за мною!  Чому повинні страждати інші?!

Мабуть з таємої кімнати не доносилися і звуки, тому що ніхто не почув мене, крім Януарія та Уни, що знаходились поруч.  А вони міцно тримали  мене та не дозволяли вийти з-за екрану і здатися.

 - Чому він прийшов за мною?  - зрозумівши, що не вирватись, присіла і заплакала від безсилої люті я.  - Адже Щит Долі у Принца Ночі.  Я тільки допомагала його викрасти, та й то користі від мене майже ніякої і не було.  Лей цілком впорався б і без мене...  Чому тепер Принц Світла прийшов не до нього, а до мене?  Я не можу повернути йому щит...

 - Він прийшов не за щитом, а за тобою, Світлотінь, - відповів Ян, не випускаючи мене із залізних лещат своїх пальців.  - Значить, йому потрібна саме ти, а не хтось інший.

 - Так віддайте мене йому!  Нехай дасть спокій іншии!

 - Принц домагається тебе за будь-яку ціну.  Ти потрібна йому, як зброя для своїх темних справ.  Ти бачиш, що він збожеволів?!  Використовуючи тебе, він створить ще більше зла!  Ми навіть уявити не в змозі, що він може накоїти, а тебе він знайде як змусити служити собі.  Ти не повинна потрапити в його руки, Сень, - голос русалки був твердим, як ніколи.

Я знову перевела очі на екран, щоб встигнути побачити вогники люті, що затанцювали в очах Аліка Грінова, який піднявся з-за свого столу.

Ні!  Більше я так не можу!  Я намагаюся вийти, але незнайома магія не дозволяє мені відкрити прохід.  Мені залишається тільки в безсилій люті бити по екрану зі зворотного боку.

Сіра тінь майнула і кинулась на принца, цілячись зубами в горло.  Алік навчився управляти перетворенням у звіра?  Я навіть не встигла усвідомити, коли людська фігура обернулася великим стрімким вовком.  Гострі зуби клацнули в сантиметрі від обличчя Вея Дукея.  Той встиг розвернутися боком і відштовхнути нападника рукою.  Принц упав на коліна, перетворюючись на ходу в щось інше.  Лице його витягувалося, руки подовжувалися, тіло покривалося шерстю.  Червоні очі заблищали, кидаючи рубінові іскри на стіни і підлогу.  Мить - і білий вовк зчепився в нерівній сутичці з сірим.  В нерівній, тому що був він набагато більший та досвідченіший від звіра, що напав на нього.  Не кажучи про те, що Алік взагалі недавно дізнався про свою кров перевертня.  Одним рухом пазуристої лапи принц шпурнув вовченя  прямо у екран, за яким ми ховалися.

 - Алік!  Стережись!  - крикнула я, але він не міг мене ні побачити, ні почути.

Білий вовк вдарив всією масою, рвонув іклами шерсть на боці сірого, і поплямив паркет яскравою червоною кров'ю.

 - Алік!

Сірий молодий вовк припав на лапи, готуючись до стрибка.  Іскри, що сипалися із зелених очей змішувалися з рубіновими.  Хрипкий рик зірвався з вишкіреної пащі.

Білий вовк холоднокровно чекав кудлатого суперника.  Стрибок!  Білий підскакує високо вгору, залишаючи здивованого сірого, за інерцією котиться до протилежної стіни, на льоту перетворюється на людину і плете хитромудрі паси руками.