Глава 20. Кіднепінг. Частина 1.

- Так що, займемося кіднепінгом?  - обвела я поглядом своїх співрозмовників.

На мене дивилися, як на божевільну.

 - Ти про що, Сень?  - постукав себе крилом по лобі Строкатий Сем.

 - Зараз поясню.  Ми тільки-но говорили, що викрадення дітей - відмінний спосіб розбагатіти.  Так ось, пропоную повідомити короля і королеву, що їх єдиний син, тобто, як всі вважають, дочка, викрадена, і ми вимагаємо викуп.  На отримані гроші справжня принцеса під чуйним керівництвом Перевізника відкриє свою справу, яка дозволить їй стати самостійною і незалежною від батьків.

 - Вони будуть дуже хвилюватися, коли дізнаються, що я в руках бандитів, - жалібно прошепотів принц.

 - А зараз вони, гадаєш, взагалі не хвилюються, думають, ти в туалеті затримався трохи?  - грубо, але правильно, підмітила я.

Касс знітився, але згідно кивнув.

 - Так скільки бабок нам вимагати?

 - Навіщо нам бабки?  - здивувався принц.

 - Я маю на увазі, скільки грошей вимагати з твоїх батьків.  Тебе до царювання готували?  Економіку вчив?  Скільки вони потягнуть виплатити готівкою без особливого збитку для країни?

 - А-а-а ... Ну, думаю, мільйонів п'ять.  Максимум, шість.

 - Дуже добре!  Папір, шеф!

Через пару хвилин я накатала листа батькам від викрадачів із доданим відбитком долоні нібито викраденого принца.  Мовляв, в надійному місці ваш принц-принцеса.  Не шукайте - марно.  Правоохоронні органи не підключайте - загрожує покаліченням окремих органів вашого сина.  Але сильно і не переживайте, збирайте потихеньку скромну суму в шість мільйонів реалів великими купюрами за життя, свободу і мовчання - і повернеться ваше чадо цілим і здоровим.  Але тут же виникло питання: а хто ж це послання доставить невтішним батькам?

Я задумливо переводила погляд з одного на іншого, помахуючи складеним вчетверо папером.  Принцеса і принц, звісно, відпадають відразу.  Сем?  Хороша кандидатура, тільки його, якщо він з'явиться на Венері-Торг, можуть убити ще при переході кордону якщо не добрі городяни, так мафія, щоб не розколовся і їх не видав.  Хряк?  Цього свої гноми прикінчать ще швидше, щоб помститися за винні погреби.  Я?  Так це ж час, а мені друзів треба рятувати.  Меч в двох кроках... Якщо втрачу можливість, як я тоді до нього доберусь?

 - Я віднесу лист, - взяв з моїх рук листок Перевізник, немов прочитав мої думки.  - Мене на Венері-Торг ніхто не знає, це буде найкращий варіант.

 - Точно!  - зраділа я.  - А як же ти потрапиш до королівського палацу?

 - У мене особисто, в підвалі готелю, знаходиться секретний телепорт на Венеру-Торг.  У минулі часи по ньому таємно прибували деякі відомі особистості, яким по сумнівним закладам блукати начебто не пристало.  Зараз він закритий, але я можу його активувати в будь-який момент.

 - Дуже добре.  Так коли ти вирушаєш?

 - Хоч зараз.

 - Ні, вранці, коли з'являться вербувальники, переправиш нас на правий берег, до Жовтих Лілій.

 - Ви все ж хочете підписати контракт з Глен Карен?  А якщо почнеться війна?

 - Можливо, війна і не почнеться...  Але ти, Перевізнику, поспішай.

 - І як же ти, Сень, збираєшся здобути меч?  - поцікавився знущальним тоном Строкатий.  - Може бути, попросиш у подарунок?

 - Навіщо просити?  - йому в тон відповіла я.  - Обміняю на одного балакучого білопуза.

 - Ні!  Ні!  - заголосив мій вихованець.  - Мене не можна міняти!  Я живий і я тебе люблю!

 - Тоді нічого кепкувати.  Знахідко, - за звичкою старим іменем звернулася я до принцеси.  - Ти ж серед старообрядців зросла, навіть, вважаєшся, начебто, відьмочкою.  Може, якісь чари застосуєш, щоб меч отримати, не вдаючись до кровопролиття?

Дівчина подивилася на мене, як на тупувату:

 - Сень, ну яка я відьма?  Та мене з дитинства усі нездарою вважали.  Я тільки в травах трохи розбираюся - і тільки.  Тепер-то зрозуміло, чому. Я ж королівської крові.

Ага, хоч і впирається, та принцесою бути кожному приємно.  А мені знову доведеться мати надію тільки на себе.

 - Гаразд, - знизала плечима я.  - Нам, головне, ближче до меча підібратися, а там що-небудь на місці придумаємо.

 - Ходімо зі мною, принц Касс, я допоможу тобі підібрати більш відповідний званню і статі одяг, ніж це плаття, - простягнув руку Перевізник.

Принц з невимовною радістю пішов за ним, а незабаром вже хвалився справжнім чоловічим одягом, якого стільки років йому не довелося носити.  Руде волосся він зав'язав ззаду в хвіст, і тепер ніхто б уже не сказав, що він схожий на дівчину.