Глава 16. Нове знайомство. Частина 3.

Через пару годин ми, вже зовсім отямившись, стояли перед воротами королівського палацу в Голдемі.  Палац був присадкуватий, дуже великий, трохи незграбний.  Навколо розкинувся комплекс супутніх будівель, житлових і господарських приміщень.  Але нам від цього не було ні жарко, ні холодно.  Усі будівлі були оточені надійним цільним парканом.  Ми вже тричі обійшли навколо, намагаючись відшукати слабке місце, але нічого так і не придумали.  Строкатий Сем сказав, що огорожа настільки добре укомплектована магічним захистом, що ні перелізти, ні перелетіти не вдасться.

 - А що буде за спробу проникнення?  - поцікавилася я.

 - А нічого не буде, - весело відповів белопуз.

 - Тобто?

 - Ні судити, ні стратити не буде кого.  Магія просто знищить порушника на місці.  І все.

 - Але має ж бути якийсь вихід!

 - Вихід, він же і вхід, - ці єдині ворота.  Але щоб через них пропустили, потрібно мати документ, підписаний самою королевою Янузі П'ятнадцятою, а підпис її магічний,  підробити неможливо, попереджаю відразу.

 - Може, вбити кого-небудь і документ відібрати?  - по-доброму запропонувала Знахідка.

 - Це не піде, - серйозно відповів Строкатий.  - Дозвіл підтверджується голографічним зображенням особи, якій видається допуск до палацу.

 - А як щодо личин, можна організувати?  Адже тут магів хоч греблю гати, - запропонувала я.

 - На в'їзді вся магія блокується, і личина спаде, - пояснив Сем.

 - І до чого така строгість?

 - Після того, як зник в дитячому віці син королівського подружжя, вжито усіх можливих заходів, щоб не допустити до палацу чужих.  І можна їх зрозуміти.  Монархічна влада на Венері-Торг передається по жіночій лінії, якщо ще й дочка пропаде, подружжя залишиться без спадкоємиці.

 - А дочка велика?  - поцікавилася я.

 - На виданні вже.  Женихи раз у раз навідуються, тільки вона поки всім відмовляє.

 - Стоп!  - в голові промайнула нечітка думка, і я поспішила схопити її за хвіст.  - Звідки у женихів пропуск?  Де б вони його взяли?

 - О, це єдина можливість бути пропущеним до палацу без підпису королеви.  Але для цього слід бути не менше, ніж герцогом, і мати підтвердження особи.

 - Так може нам якогось герцога грохнути?  - знову втрутилася зі своїми кровожерливими замашками відьмочка.  І звідки у неї такі думки?

 - А ти вважаєш, що герцоги тут табунами ходять?  - відкинув цей варіант білопуз.  - Ага.

Знахідка зітхнула.  Та нам усім набридло блукати навколо замку.  Головне, що марно.  Сонце вже голову напекло, а ми так нічого і не придумали.

 - Здається, у мене з'явилася думка!  - раптом радісно вигукнув Сем, і ми вичікувально подивились на нього.  - Підпис королеви підробити неможливо, а ось підроблені документи на герцога, думаю, вдасться роздобути за певну плату.

 - А на герцогських документах голографічного портрета не роблять?

 - Роблять.

 - І хто з нас, вважаєш ти, сильно схожий на якогось герцога?  - із сумнівом скривилася я.

 - Я!  - гордо випнув груди білопуз, б'ючи себе крилом.

 - Ти??

 - А що?  У нас, у білопузів, теж є ранги, і є герцоги, і є у них син, на рік всього старший за мене.  З нашої точки зору, ми абсолютно не схожі.  Але я вже непогано розбираюся в людях і знаю, що вам всі білопузи на одне лице.  Ніхто ні про що й не здогадається.

 - Гаразд, нехай так, - зітхнула я.  - Але ж ти - не людина.  Ти думаєш, що можеш претендувати на звання нареченого принцеси?

 - Я не кажу, що я підходжу принцесі.  Я теж одружуватися на людській істоті не збираюся.  Але якщо я - герцогський син, то королівське подружжя не може відмовити мені в прийомі.

 - І як ти зможеш дістатися до Місячного Меча?

 - Гість попросить господарів показати йому знамениту колекцію холодної зброї, що в цьому поганого?

 - А далі?  Як ти плануєш отримати меч?

Строкатий знітився.  Він опустив голову, колупаючи пазуристим пальцем асфальт.

Ми очікувально дивилися на нього.

 - Ну?

 - Не знаю я!  Мало того, що я придумав, як опинитися поруч з цим злощасним клинком?  Буду орієнтуватися на місці!

 - Ні, так справа не піде, - похитала я головою.  - Якщо вже ризикувати так, то потрібно мати чіткий план.  А немає плану - варіант відпадає.

 - Але треба ж щось робити, Сень!  - благала Знахідка.  - Я вже їсти хочу!  Давайте живенько візьмемо королівський палац штурмом і підемо в якусь забігайлівку обідати!

А мені подобається її оптимізм!  І в кого, цікаво, я, така обережна і розсудлива?  Не інакше, в тата-ангела.  Може, і правда, варто не роздумуючи кидатися на бастіони?  Я представила подібну картину.  Ні, нічим хорошим це не закінчиться.  Потрібно шукати інший варіант.

І раптом обізвався Хряк, який до сих пір ніколи не втручався в обговорення планів: