Глава 16. Нове знайомство. Частина 1.

Мій охоронець, який зобов'язався мене захищати від усяких негараздів, раптом кинувся на мене без всяких пояснень, розмахуючи скандинавською сокиркою, яку я йому сама і подарувала.  Я впала на землю, намагаючись уникнути прямого удару здурівшого гнома, і, озирнувшись, побачила, що Хряк рубає щосили якогось слимака, такого собі, не більше півметра в довжину, бідолаха вже скорчився в пилюці.  Брудно-біле тільце невідомої тварини здригалося при кожному ударі.  Гном продовжував обробляти його, поки на дорозі не залишилися безформені шматки слизу, такі брудні, що вже неможливо було зрозуміти, чим це було раніше.

До мене, нарешті, повернулася мова.

 - Хто?..  Що?..  Хряк!  Як це розуміти?! Навіщо ти вбив цю невинну істоту?!

Гном в знемозі опустився прямо в дорожній пил.

Знахідка підійшла і обняла мене за плечі, руки її тремтіли:

 - Це слупс, найнебезпечніший хижак в наших місцях.

 - Який же це хижак?  Він же маленький такий!  - здивувалася я.

 - Тобі дико пощастило, що його встиг помітити Хряк.  Коли б слупс примудрився дістатися до твого тіла, ми нічого не змогли б уже зробити.

 - Тобто?  - зблідла я.

 - Він присмоктується миттєво, впиваючись у жертву, яка нічого не підозрює, тисячами крихітних гачків, відчепити які немає ніякої можливості.  Їх можна або вирізати разом з тілом жертви, але тоді потерпілий вмирає від отриманих ран, або відрізати від самого слупса, але гачки, що залишилися в тілі, виділяють отруту, повільно вбиваючи жертву.  Якщо нічого не робити, він просто випиває з людини або тварини всю кров.  Так що варіанти не балують.  Дякуй Хряка за проявлену пильність, інакше все могло закінчитися сумно.

Сем тільки кивнув, двічі поспіль пережити шок було для нього не під силу.

Я перевела погляд на гнома, важко дихаючого і покритого плямами слизу:

 - Хряк...

Він обернувся.

 - Хряк...  Я...  Ти...  Ти - крутий пацан, Хряк!  І я вдячна тобі за порятунок.

 - Та що там... - буркнув гном, зніяковівши і почервонівши.

 - Ти ризикував своїм життям.

 - Я просто охоронець...

 - Не думаю, що простий охоронець так самовіддано ризикував би заради наймача.  Ти вчинив сьогодні, як друг.  Спасибі тобі, - я схилилася й поцілувала його в кінчик носа.  Гном схопився, як ужалений, і вихором метнувся у кущі.

 - Що твориш, Сень?  - докірливо похитав головою білопуз.  - засоромила охоронця до такої міри, що у нього незапланований стрес почався!  Краще б ти мене поцілувала!  Я ж як-ніяк тобі близька істота, майже рідна!

 - Не ображайся!  - поторсала я по брунатне пір'ячко на голові строкатого.  - Адже він врятував мені життя!

 - Ось так завжди, - ніби не почув мене Сем, - когось цілують, а когось тріпають по загривку, як звичайне цуценя... Ніякої подяки... А я ж теж ризикую собою, подорожуючи з тобою!  От не розумієш ти...

Подальший шлях до Торжища ми подолали без всяких там пригод.  Зайшли в агентство «Цербер», оплатили послуги охоронця.  Мовчки потиснули гному руку.  Усе.  Пора в путь-дорогу.  Начебто не вистачає чогось...  Чи когось?  Невже я так звикла до мовчазного гнома?  Але ж ми з ним навіть майже не спілкувалися.  Я і не знаю про нього нічого.  Хряк ніколи про себе не розповідав, ні про сім'ю, ні про те, чому пішов у найманці.  Просто робив свою справу, охороняв нас, і досить успішно.

 - Ти чого така задумлива, Сень?  - Сем зупинив свого цапика, чекаючи нас.  Ще б пак, адже ми із Знахідкою удвох на одній коняці їдемо після передчасної кончини мого злощасного козла.  А мені ж тепер за нього виплачувати повну вартість!  Я ж його в оренду брала.  Ах, змій, змій, такий вихований, а залишив мене без засобів пересування...

 - Сень! - знову покликав мій вихованець.  - А, Сень!

 - Чого?

 - Ти не відмовилася від думки відвідати короля?

 - Вважаєш, що ця думка настільки навіжена?

 - Ми не зможемо потрапити до палацу!  Хто ми такі, щоб отримати аудієнцію, не кажучи про те, щоб просити монарха продати нещодавно придбаний екземпляр з його колекції?

 - Навіть якщо немає жодного шансу, ми добудемо цей меч, Сем.  Ти розумієш це?  На карту поставлені життя моїх друзів, а це значить, у нас немає варіантів.  У мене.  Ви можете залишитися на Торжищі або відправлятися в будь-яке інше місце!

 - Сень!!!  Ти що?!   Я ж нічого не мав на увазі!  Треба, так треба!  Підемо, дістанемо!  Без проблем!  Я завжди з тобою!  Я ж твій!  Ти, що, забула?

 - Звичайно, ти мій.  Маленький домашній улюбленець!

 - Угу, - радісно мугикнув білопузик, розтягуючи дзьоб в усмішці, - ма-аленький...